ХРОНОЛОГІЯ СКАНДАЛЬНОГО ДЛЯ ВЛАДИ СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ

В ЗАСЕДАНИИ 25 АПРЕЛЯ ПО УГОЛОВНОМУ ДЕЛУ ПРОТИВ СЕРГЕЯ КИРИЧЕНКО ДОПРАШИВАЛИ СВИДЕТЕЛЯ РАВВИНА ВОЛЬФА

Сегодня, 25.04.2012 г., в Суворовском районном суде г. Херсона состоялось 34 заседание по уголовному делу, возбужденному на основании Заявления о возбуждении уголовного дела, поданного раввином г. Херсона и области Йосифом Ицхаком Вольфом и поддержанном директором Херсонского Еврейского благотворительного фонда "Хесед Шмуель" Александром Вайнером и директором Херсонской еврейской школы Виталием Бронштейном.

На заседание, наконец, прибыл один из основных свидетелей - раввин Й.И.Вольф. Он прибыл, кстати, в тот момент, когда С.Кириченко уже подал в канцелярию Суворовского районного суда ходатайство о принудительном приводе Й.И.Вольфа за злостное уклонение от явки в суд, неуважение к суду и наложении на него штрафа по двум статья административного кодекса Украины.

Начало судебного заседания не прошло без привычной стычки слушателей с судьей Александром Зубовым. Постоянным недостатком председательствующего по делу А. Зубова является тихая речь и невнятность дикции, что лишает значительную часть немолодых сторонников С.Кириченко возможности понять, о чем говорит судья. На очередные просьбы слушателей говорить громче, судья А.Зубов предупредил пожилую слушательницу и такого же пожилого слушателя, что слушатели по делу, в отличие от участников уголовного процесса, не имеют никаких прав, и если еще кто-либо выдвинет подобную просьбу, то будет за это наказан. В ответ на это пожилой слушатель пытался убедить судью, что они тоже люди, которым закон дал право присутствовать в судебном заседании, а раз так, то судья должен создать такие условия, чтобы слушатели слышали это самое дело, при рассмотрении которого они присутствуют. Но когда на эти простые слова судья А.Зубов прореагировал крайним раздражением и постановил удалить из зала заседания настойчивого гражданина, то этот гражданин спокойно и убежденно назвал судью А.Зубова «Сволочью!» После очередных резких высказываний судьи А.Зубова в его адрес, мужчина повторил свою оценку непорочного служителя Фемиды и вышел из зала.

В ходе судебного заседания в адрес раввина со стороны Сергея Кириченко в течение двух с половиной часов было задано около 80-ти вопросов. На большинство из них Й.Вольф не пожелал отвечать, что явно выглядит, как отказ от дачи свидетеских показаний, что явно разрушает позицию обвинения и укрепляет позицию самого С.Кириченко, в силу действия нормы части 3 ст.62 Конституции Украины, согласно которой "Обвинение не может основываться на доказательствах, полученных незаконным путем,  А ТАКЖЕ НА ПРЕДПОЛОЖЕНИЯХ".

Раввин Й.Вольф признал, что он лично, а также Президент Объединенной еврейской общины Украины, гражданин Израиля Игорь Коломойский и Президент Всеукраинского Еврейского Конгресса Вадим Рабинович направляли в органы власти Украины требования лишить лицензии Телерадиокомпании "Вик", на радио которой выступал С.Кириченко.

На вопрос С.Кириченко, Почему, в отличие от вседоступности источников всех мировых религий и вероучений, являются закрытыми источники религии иудаизма, и где их можно достать для ознакомления, раввин Й,Вольф порекомендовал все искать в Интернете. При этом С.Кириченко пояснил, что доступным является лишь русскоязычный вариант книги Рав ШЛОМО ГАНЦФРИДА "КИЦУР ШУЛЬХАН АРУХ", размещенный на

http://istok.ru/library/learn-n-teach/classic/shulhan-aruh/

Раввин Й.Вольф не смог дать ответа на вопрос С.Кириченко, когда тот попросил назвать хотя бы одного еврея или верующего иудея, которого он обидел бы в национальных или религиозных чувствах. При этом Й.Вольф заявил, что "не разделяет религиозных или нерелигиозных евреев, т. к. нерелигиозные евреи лишь в силу временных обстоятельств пока не участвуют в отправлении религиозных иудейских обрядов".

Й.Вольф признал, что просил С.Кириченко, чтобы тот в своей публичной позиции, как депутат, снял вопрос национальности.

Также Й.Вольф признал существование Талмуда тем, что он сам не нарушает законов Торы и Талмуда.

Когда С.Кириченко процитировал несколько цитат и Талмуда в отношении того, что только евреи могут признаваться людьми, а не евреи являются животными и т. д., и просил прокомментировать их, то раввин Й.Вольф ответил, что он таких законов не изучал.

Заседание по уголовному делу против С.Кириченко продолжается в ускоренном порядке. Следующие слушания состоятся 4-го, 8-го и 14-го мая  2012 года.

Пресс-центр Херсонской

организации "Славянская община"

КТО НЕЗАКОННО НАПАДАЕТ, ТОТ И ПСИХОПАТ.

Или как херсонская власть применяла «психотропное

оружие» против Сергея Кириченко

Херсонская городская правящая этническая группировка, члены которой обожают старую, но известную песню «Каждый еврей король!», уже давно потеряла покой из-за представителя нескольких национальных общественных и правозащитных организаций, народного депутата двух созывов (1994-2002 гг.) и депутата Херсонского горсовета также двух созывов (1990-1994гг., 2006-2010 гг.) - Кириченко Сергея Александровича.

Правящая пока в Херсоне власть за десяток лет вбухала огромные средства в кампанию шельмования известного политика, который остается достаточно популярным, в первую очередь, у несостоятельных слоев населения. Наверное, это из-за того, что именно представителям бедных и незащищенных групп населения С.Кириченко уделял постоянное внимание.

Страх потерять власть из-за поддержки избирателями человека, который в силу своего происхождения и моральных принципов никогда не будет членом их клана, побуждает членов этого клана идти на самые подлые провокации и поступки. И не только опорочить уважаемого человека, но и не допустить его, или к нормальному участию в выборах, либо вообще не допустить к выборам.

Кстати, последнее явилось более предпочтительным для «богоизбранных» правителей Херсона и их духовных наставников, особенно от раввината. Они несколько лет, во всех своих подконтрольных газетах, целенаправленно писали о психических разладах здоровья С.Кириченко, его психической неуравновешенности, о том, что только сумасшедший способен на проведение тех акций протестов в поддержку людей, которые организовывал и проводил С.Кириченко. При этом, на примере преследования С.Кириченко, 25 кадром протягивалась мысль, предназначенная для всего населения, - что не следует никому плевать против ветра, т. е., значит, идти против этой власти.

Депутаты советов всех уровней этого этнического клана, взахлеб обливали грязью Сергея Александровича с экранов телевизоров, по радио, газетных интервью. И почти каждый не ленился напомнить тему отклонения поведения С.Кириченко от психической нормы. Его называли неонацистом, фашистом и т. д. и т. п.

В конце концов, эта мощь могучей местной власти и их материальных возможностей воплотилась в том, что против С.Кириченко было организовано уголовное преследование, чтобы уж точно не дать ему даже поучаствовать в выборах.

Но простого осуждения за то, чего Сергей Кириченко не совершал, показалось малым для сильных Херсона сего. И потому на протяжении более десяти месяцев, с марта 2011 года по апрель 2012 года подконтрольный власти суд предпринимал самые изощренные меры к тому, чтобы в прямом смысле слова «упечь в психушку» известного и для многих уважаемого человека. Замысел преследователей состоял в том, чтобы через подконтрольных врачей-психиатров добиться нужного диагноза о «некоторых отклонениях от нормы» здорового, образованного и крепкого мужика. Но С.Кириченко, кроме природного здоровья и физической крепости, проявил и незаурядную интеллектуальную и волевую выдержку, когда в течение долгих месяцев не исполнял незаконных судебных решений одного из местных судей типа аля-зварич. Он пачками писал во все судебные инстанции обоснованные жалобы, которыми доказывал, что он не только здоров и желает пройти все стадии незаконно возбужденного против него уголовного дела. Квалифицированный юрист убедительно доказывал, что нет никаких оснований для таких незаконных решений судьи, а сам судья перешел грань дозволенного и его следует за это привлекать к ответственности.

Драматичным был декабрь 2011 года, когда  судья настолько разошелся, что уже оставался один день до принятия им решения отправить несгибаемого и упрямого правозащитника в Одесскую психушку в закрытый стационар психбольницы, где из любого богатыря за пару недель могут сделать обыкновенного «овоща».

Лишь настойчивость в защите собственных прав С.Кириченко и отзывчивость одного из лидеров парламентской оппозиции Кармазина Ю.А. помешали этой окончательной расправе.

Законными  мерами был пресечен судебный беспредел местного аля-зварича. Но, правда, не настолько, чтобы тот совсем отказался от своих планов расправы над тем, кто и ему не давал покоя, добиваясь возбуждения уголовных дел за неправосудные решения.

Судья все-таки добился проведения психиатрической экспертизы, но вынужден был при этом пойти на законные требования С.Кириченко, - проведения обследования в ходе судебного заседания.

И вот, 13 марта 2012 г., именно в день освобождения Херсона от вероломных захватчиков, из Николаевской психиатрической больницы приехала комиссия в составе трех маститых психиатров во главе с самим председателем Николаевской областной психиатрической экспертной комиссии и главврачем этой же больницы.

Они в течение трех часов внимательно наблюдали за ходом судебного процесса, за каждым жестом, словом, взглядом и действием подэкспертного С.Кириченко. Они вынуждены были слышать те «перлы», которые выдавал интеллектуал-судья. Не в каждом сериале увидишь, как реально разворачивается напряженное психологическое противостояние между судьей и подсудимым, которого судья на каждом шагу пытается лишить его прав, прервать, спровоцировать, унизить, вывести из равновесия. Ну просто, идеальные условия для психиатрическо-психологических опытов, где подопытному все время делают ловушки, наблюдая, как достойно он из них выберется, и выберется ли вообще.

Но всему приходит конец. Закончилось долгое судебное заседание. Врачи-психиатры забрали с собой семь томов уголовного дела против С.Кириченко и уехали в свою родную Николаевску психбольницу писать заключение.

Чтобы не искажать, написанного специалистами от судебной психиатрии, приведем содержание их медицинского исследования.

13 марта 2012 года

АКТ

судово-психіатричної експертизи в суді

На досліджуваного КИРИЧЕНКО Сергея Александровича

«По материалам уголовного дела КИРИЧЕНКО Сергей Александрович привлекается к уголовной ответственности. Направлен на амбулаторную судебно-психиатрическую экспертизу в связи с сомнением в его психическом состоянии. На разрешение экспертизы поставлены следующие вопросы: 1. Страдает ли подсудимый Кириченко С.А. каким-нибудь психическим заболеванием, не находился ли он в момент совершения преступления во временно болезненном состоянии, если да, то мог ли он осознавать свои действия и руководить ими во время совершения инкриминируемого ему деяния? 2. Может ли он осознавать свои действия и руководить ими во время нахождения в нервном или другом стрессовом состоянии? 3. Нуждается ли он в принудительных мерах медицинского характера? 4. В случае если подсудимый Кириченко С.А. не страдает каким-нибудь психическим заболеванием и не находился в момент совершения преступления в нервном состоянии, то чем пояснить его неадекватное поведение в указанных в мотивационной части действиях с точки зрения научной психологии о механизме возникновения протекание мотивов, действий и их направленности? На экспертизу представлены материалы уголовного дела, копия постановления, испытуемый Кириченко С.А.

ИССЛЕДОВАТЕЛЬСКАЯ ЧАСТЬ АКТА: из материалов уголовного дела и со слов испытуемого известно, что родился в г. Херсоне. Окончил успешно среднюю школу. Имеет высшее образование. Проживает с семьей. По месту жительства характеризуется положительно. Со стороны соседей и родственников жалоб и заявлений не поступало. В злоупотреблении спиртными напитками и употреблением наркотических веществ замечен не был. Один раз был привлечен к административной ответственности Суворовским райсудом (л.д. 180 т.II). Является опекуном матери. О себе сообщил, что известен в Украине и за ее пределами как общественно-политический деятель, ученый, кандидат юридических наук, капитан запаса юридического состава Вооруженных сил Украины, депутат Херсонского городского совета І-ого созыва (1990-1994 г.г.), народный депутат ІІ-го созыва (1994-1998 г.г.), народный депутат Украины ІІІ созыва (1998-2002 г.г.), депутат Херсонского городского совета V созыва (2006-2010 г.г.) Страдает гипертонической болезнью ІІ степени, кризовое течение, стенокардией. Согласно справки Херсонской городской психоневрологической поликлиники на учете не состоит (л.д. 237, 239 т.4). За период с 1966 г по настоящее время на стационарное лечение в ХОПБ не поступал (л.д. 247 т.4). 15.07.2011 г. прошел психиатрический осмотр в Одесском областном психоневрологическом диспансере, результат осмотра : «Без признаков психического расстройства» (л.д.182 т.2). В Херсонском областном наркологическом диспансере на учете не состоит (л.д. 182 т.2). 25.03.11 г. суд вынес постановление о проведении комплексной амбулаторной судебной психолого-психиатрической экспертизы в НОПБ №1, подэкспертный на экспертизу не явился. 14.07.11 г. постановлением  Суворовского районного суда была назначена комплексная стационарная судебно-психиатрическая экспертиза в Одесской областной психиатрической больнице, от которой подэкспертный отказался. В судебном заседании свидетелями не отмечены неадекватные поступки подэкспертного. 26.01.09 г. суд постановил: «Закрыть уголовное дело в отношении Кириченко С.А. по ст.296 ч.1, с. 293 УК Украины на основании ст. 1 п. «е» Закона Украины «Об амнистии» от 12.12.2008 г.» (л.д. 259 т.2),

СОМАТИЧЕСКОЕ СОСТОЯНИЕ: Выше среднего роста. УДОВЛЕТВОРИТЕЛЬНОГО ПИТАНИЯ. Кожные покровы обычной окраски, чистые. Со стороны внутренних органов патологии не выявлено.

НЕВРОЛОГИЧЕСКОЕ СОСТОЯНИЕ: знаков органического поражения со стороны центральной нервной системы не обнаружено.

ПСИХИЧЕСКОЕ СОСТОЯНИЕ: жалоб не предъявляет. Сознание не нарушено. Ориентирован всесторонне верно. Контакт по существу. Цель данной экспертизы понимает правильно. Эмоции оживлены. Сдерживает себя. Настроение ровное. Речь размеренная, эмоционально окрашена. Во время судебного заседания дает подробные ответы на вопросы председателя суда. Активно заявляет ходатайства. Мышление в обычном темпе, последовательное, логичное. Несколько обстоятелен. На вопросы отвечает подробно. Активной психопатологической симптоматики в виде бреда и расстройств восприятия не выявляет. Активно, убедительно себя защищает. Интеллект соответствует полученному образованию и образу жизни. Понятно и доступно объясняет свою принципиальную позицию. Критичен. Память сохранена. Свою вину отрицает.

МОТИВИРОВОЧНАЯ ЧАСТЬ АКТА: как следует из материалов уголовного дела и его слов испытуемого в течении жизни признаков психических заболеваний не выявлял. Активно за психиатрической помощью не обращался и нигде и никогда стационарно в психиатрических больницах не лечился. На учете в Херсонской городской психоневрологической поликлинике и в Херсонском областном наркологическом диспансере не состоит. Имеет высшее образование. Кандидат юридических наук. Социально адаптирован. Неоднократно выбирался народным депутатом городского совета. При настоящем экспертном обследовании психопатологической симптоматики не выявлено. ВЫВОДЫ: КИРИЧЕНКО Сергей Александрович психическим заболеванием не страдает. В период времени, к которому относится инкриминируемое ему деяние, у него не отмечалось признаков какого-либо временного психического расстройства, он мог отдавать себе отчет в своих действиях и руководить ими. В применении к нему принудительных мер медицинского характера не нуждается. П. 2, 4 не являются экспертными вопросами и не входят в компетенцию экспертов-психиатров.

Подписи экспертов:                  подпись эксперт высшей категории

подпись эксперт

подпись эксперт первой категории

Но этим преследование С.Кириченко за его выступления на радио и в газетах не завершилось. Полтора года дело рассматривается в Суворовском районном суде г. Херсона. Как говорил Остап Ибрагимович Бендер «Заседание продолжается, господа, присяжные заседатели!» Хотя, если бы в деле действительно принимал участие суд присяжных, о чем, кстати, и просил суд Заслуженный юрист Украины .Кириченко, то, наверняка, уже давно был бы вердикт «Не виновен!»

Но именно потому и не действуют в Украине суды присяжных, которые по Конституции обязаны быть, когда независимые ни от кого люди непредвзято могут дать свою оценку тому, что они видели и слышали. А пока судья делает то, что от него требуют и что от него ждут власть и судей имущие.

На апрель назначено четыре заседания по уголовному делу, которым кто-то сильно хочет «притормозить» движение С.Кириченко в политическом пространстве Херсона и Украины.

Из всего видно, что незаконно, вероломно на миролюбивого славянина, который исключительно СЛОВОМ защищает себя и свой народ, напали те, кто причисляют себя к другому народу и пока правят в Херсоне и в Украине. Так кто они после этого?

Пресс-центр «Союза

Славян Херсонщины»                                             Стефания Литошко

10.04.2012 г.
http://grkontrol.org

КОЛИ СЛОВ’ЯНИ НОСЯТЬ ЄВРЕЯ НА РУКАХ?

ЦИТАТА ЗІ СТАТТІ: «Тоді ми і зрозуміли, що бідним євреям також важко жити, як і бідним слов’янам…

В ту хвилину я подумав про те, що є щось символічне у цьому. В прямому і переносному сенсі. Я (С.Кириченко) – слов'янин, вихований таким чином, що ніколи не буду носити на шиї «богообраних» паразитів, які нищитимуть мене, моїх близьких та мій народ! Рано чи пізніше, але ми їх скинемо! І не за приниження, а за гідність вважаю понести на руках того безпомічного, який без мене загине у своїй немощі. І тут ніхто не повинен дивитися на національність чи віросповідання. Ось цим ми і відрізняємося від них – наших гнобителів-рабовласників, які, представляючи міжнародний єврейський капітал, загарбали нашу землю, знищили за останні 20 років сім мільйонів людей нашого слов’янського народу».

27.03.2012 р. о 13.00 год. в Суворовському районному суді м.Херсона, під головуванням судді Олександра Зубова  відбулося 28-ме засідання по кримінальній справі щодо обвинувачення МЕНЕ - Кириченка С.О. за част.1 ст.161 КК України («Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань»).

Ініціаторами порушення цієї кримінальної справи є основний заявник – громадянин Ізраїлю Йосип Іцхак Вольф - рабин м. Херсона і області, та його двоє товаришів: на той час директор єврейської школи Віталій Бронштейн, який на сьогодні є керівником прес-центру іудейської синагоги м.Херсона, а також директор єврейського благодійного фонду «Хесед Шмуель» Олександр Вайнер. Зазначені троє входять в найближче оточення Херсонського міського голови В.Сальдо, який публічно заявив себе євреєм-іудеєм. Сама справа була порушена ще 17.08.2009 р., а в Суворовському районному суді м.Херсона слухати її 12.01.2011 р. почав суддя Олександр Зубов.

Повернемось до подій сьогоднішніх, березня 2012 року. Напередодні  чергового засідання, ввечері 26.03.12 р. я - Кириченко С.О. зайшов до кабінету 703, в якому сидять помічники судді О.Зубова та його секретар, з метою отримати повістку для організації прибуття в судове засідання 27.03.2012 р. свідка Махова Генадія Миколайовича, який перебуває на постійному утриманні в Голопристанському геріатричному пансіонаті. В присутності самого судді О.Зубова я (С.Кириченко) таку повістку отримав від секретаря цього судді.

Вже наступного дня, зранку я (С.Кириченко) - батько новонародженої доньки (4 міс.) і опікун моєї старенької матері (86 років), не маючи роботи, замість того, щоб займатися більш корисними для своїх рідних і суспільства справами, вишукавши кошти для заправки пальним авто, разом із своїм товаришем Анатолієм Толмачовим, вирушив до м. Гола Пристань. Дорога некоротка. Прибувши у м. Гола Пристань до комунального закладу області, в якому утримуються одинокі старі люди та інваліди, я (С.Кириченко) та А.Толмачов зайшли на поверх до палати, в якій майже чотири роки проживає людина, долю якої нам довелося влаштовувати у 2008 році.

На другому поверсі, у палаті на три ліжка з вересня 2008 року мешкає інвалід першої групи Генадій Махов. Доля його була нелегкою із самого початку. Народився він весняного квітневого дня 1951 року у в’язниці по вул.Перекопській в м.Херсоні. Не так багато людей з’являються на світ у тюрмі. Причиною цьому стало засудження матері Г.Махова, яка бувши завідуючою дитячим садком, здійснила розтрату, за що поплатилася 10 роками ув’язнення. При цьому Генадій не приховує, що мати його є єврейкою за своїм етнічним походженням. А це вже стовідсоткова підстава, за галахічними іудейськими законами, визнання євреєм і самого Генадія Махова. Але ж сам цей факт ні про що не каже, бо тоді, в часи СРСР ніхто особливо і не помічав проблеми у міжнаціональних стосунках. Я в тому числі. Тоді тема єврейства так гостро, як сьогодні, не стояла, і загроз від того нікому н ебуло.

Після тюремних пологів, новонародженого Генадія Махова передали його бабці, яка впродовж 10 років виховувала його, як сина. Коли ж справжня мати вийшла на волю і приїхала до сина і матері, то Генадій спитав бабусю: «Мама, а кто эта тетя?» Бабуся відповіла: «Это твоя мама, а я твоя бабушка».

Потім у Генадія було насичене життя радянської людини, правда, з такими ж виключеннями із норми. Поступивши на навчання в Херсонське Центральне морехідне училище на спеціальність судноводія, Генадій мріяв про те, щоб плавати по морях і океанах світу, бачити безліч країн та людей і т. п. Але не судилося! В адміністрації училища дізналися про судимість його матері, що повинно було стати відрахуванням його із училища. Єдине, що йому зробили, дозволили перейти на заочне відділення, щоб все ж таки не завадити Г,Махову отримати диплом про середню освіту, але про плавання за кордон вже ніякої мови для Генадія не могло бути. І пішов Генадій працювати на комбайнобудівельний завод ім. Г.Петровського. Фахівець він був високої кваліфікації, розбирався в механізмах, моторах, автомобілях та іншій техніці. Міг, і навіть сьогодні може відремонтувати будь-який радіоприймач, годинник тощо.

Одружився Г.Махов на вчительці, народили сина й доньку. Ніби жити й радіти. Але на заводі стався із Генадієм нещасний випадок – підйомна балка тельфера зірвала металеві обмежувачі ходу і важкий гак з лебідки сильно вдарив Генадія по голові. Удар був такої сили, що на якийсь час у нього відмовили ноги. Потім потроху  стан здоров’я відновився, але лікарі попередили, що рецидив відмови ніг може повторитися із віком. Йшов час. В якийсь момент щось не зрослося в житті, в сім’ї … Доля і сім’я  дали велику «тріщину». Врешті-решт пролетіли роки… І сталося те страшне, яке нікому не побажаєш.

У квітні 2008 року син Генадія Махова вивіз батька до селища Склотари, що біля прохідної Херсонської ТЕЦ, і кинув його з милицями в кущах. На той час Генадій вже не ходив і був інвалідом, правда без офіційного оформлення і без пенсії.

Ночі у квітні 2008 р. були холодними, йшли дощі. А даху над головою Генадія не було. Заріс бородою, став схожий на діда Будулая. Хтось вкрав милиці, а хтось дав матрац, що дозволяло лежати не в калюжі з водою, а хоч на мокрому матраці під поліетиленовою плівкою, яку також дали деякі сердобольні люди. Коли було нестерпно від голоду та від спраги, Генадій виповзав на дорогу і протягуючи руку, не соромився просити те, без чого віддав би свою душу небесам. Інколи повз нього проїзжав його СИН, але ніколи не зупинявся біля батька.

Про Генадія Махова, який з волі своїх дітей оселився біля ТЕЦ під трубою, я  (С.Кириченко) дізнався від свого доброго товариша, християнина-козака Анатолія Толмачова, який проживає в селищі Склотара. Душа в Анатолія Анатолійовича велика, добра, по-щирому любляча людей, особливо тих, хто попадає в біду…

Я (С.Кириченко) разом із А.Толмачовим та моїм помічником-консультантом Регіною Корженевською почали вирішувати долю Г.Махова. Нам потрібно було забрати людину з вулиці, потурбуватись, щоб він був в теплі, чистоті, ситості. Також нам потрібно було вирішити питання оформлення пенсії по інвалідності, прописки, направлення і розміщення Г.Махова в пансіонаті для одиноких, безпорадних людей. Я систематично вів переговори з завідуючою лікарні ім. Лучанського Ломакою Л.В., просив її постійно подовжити строк перебування Г.Махова на ліжку. Вона з розумінням ставилася до цього і робила все можливе від неї. Я і мій помічник багаторазово ходили на прийоми до керівників установ, управлінь, писали безліч звернень губернатору, Прем’єр-міністру. Підготували позов про стягнення аліментів з дорослих дітей Г.Махова, які незаконно відмовили в допомозі батькові, та з дружини. Ходили по судах, паспортних відділеннях. Анатолій Толмачов особисто знайшов літню жінку, яка погодилася прописати викинутого на вулицю інваліда, щоб пройти усі бюрократичні процедури оформлення до притулку і отримати прописку вже там.
Варто уваги те, що моя помічник майже зразу дізналася від родичів та чиновників, що Г.Махов є євреєм. Про це зразу стало відомо мені і багатьом, хто нам допомагав. Цю обставину ми хотіли використати в позитиві для самого Г.Махова, як додаткову можливість для залучення в якості допомоги єврейського благодійного фонду, який діє в Херсоні на чолі із одним із заявників по кримінальній справі проти мене (С.Кириченка) О.Вайнером, та інших заможних євреїв-бізнесменів, яких багато в Херсоні, особливо в оточенні мера Херсона В.Сальдо, який також є етнічним євреєм.

Для залучення можливих благодійників ми неодноразово розміщали статті в газетах «Вік» з інформацією і фото Г.Махова. До речі, кожну газету «Вік» з кожного недільного випуску купляв і заявник по кримінальній справі з обвинувачення мене (С.Кириченка) по ст.161 Віталій Бронштейн, який і сьогодні працює прес-секретарем Херсонської синагоги. Але щось і він не відреагував в біді на потребу такого ж єврея за походженням. Тоді ми і зрозуміли, що бідним євреям також важко жити, як і бідним слов’янам. Від цього нам ще більше стало боляче за нещасного інваліда, який не потрібен був нікому, окрім нас. Ось і виходить, що А.Толмачов – росіянин. Р.Корженевська – білоруска та С.Кириченко – українець, вирішили нарешті питання розміщення єврея-інваліда Генадія Махова у обласному комунальному закладі «Голопристанський геріатричний пансіонат».

Та повернемося знов у наш час. В той день 27 березня ми з А.Толмачовим знесли на руках Г.Махова по східцях пансіонату і посадили в авто. Приїхавши до Херсону під будівлю суду, ми побачили чимало людей, які вже три десятки разів приходять на «політичний процес» століття, будучи свідками ганьби політичної системи і судової системи нашої держави. Люди бачили, в якому безпорадному стані був інвалід Г.Махов. Я (С.Кириченко) з А.Толмачовим взяли Генадія на руки і понесли його до будівлі суду. На першому поверсі люди озиралися на незвичну картину, коли двоє несли на руках одного. Там і сфотографували незвичне видовище. Тоді я подумав про те, що є щось символічне у цьому. В прямому і переносному сенсі. Я (С.Кириченко) – слов'янин, вихований таким чином, що ніколи не буду носити на шиї «богообраних» паразитів, які нищитимуть мене, моїх близьких та мій народ! Рано чи пізніше, але ми їх скинемо! І не за приниження, а за гідність вважаю понести на руках того безпомічного, який без мене загине у своїй немощі. І тут ніхто не повинен дивитися на національність чи віросповідання. Ось цим ми і відрізняємося від них – наших гнобителів-рабовласників, які, представляючи міжнародний єврейський капітал, загарбали нашу землю, знищили за останні 20 років сім мільйонів людей нашого слов’янського народу.

Коли ми підняли інваліда-свідка Г.Махова до кабінету судді О.Зубова на сьомий поверх, слухачі і учасники процесу зайшли до приміщення. Суддя почав засідання, оголосивши, що у зв’язку із неприбуттям експертів-психіатрів із Миколаєва та відсутністю матеріалів кримінальної справи, засідання проводитися не буде і допиту свідків не буде!

Це викликало обурення людей, і мені (С.Кириченку) довелося терпляче пояснювати судді О.Зубову та прокурору О.Фролову те, що напередодні він нічого не казав про неможливість проведення засідання, а також те, що м. Гола Пристань знаходиться за півсотні кілометрів від Херсона і щоб забрати людину із закладу і повернути інваліда до пансіонату, треба чотири рази подолати відстань між Херсоном і м. Гола Пристань. Особливої уваги вартий тяжкий стан свідка Г.Махова, якому нестерпно боляче довгий час їхати в сидячому, а не лежачому положенні.

Суддя зглянувся, слава Всевишньому! Допит свідка відбувся. Генадій Махов звернув увагу судді і прокурора на те, що саме три людини, які виявилися слов’янського походження А.Толмачов, Р.Корженевська та С.Кириченко), допомогли йому – єврею, врятуватися від загибелі та отримати пенсію і  постійний притулок у геріатричному пансіонаті комунального закладу. Звернув він увагу і на те, що єврейські організації знали про його ситуацію, але від них він допомоги не отримав, як і від якогось конкретного єврея. За логікою подій, то зразу ж після цього допиту та свідчень свідка-єврея на користь підсудного С.Кириченка, якого В.Бронштейн, О.Вайнер та Й.Вольф звинувачують у розпалюванні ворожнечі до всіх євреїв, суддя зразу повинен був закрити провадження по справі, якби Україна була правовою державою. Але цього не сталося, що означає – Україна не правова держава! Більше того. Суддя О.Зубов зазначив, що цей випадок ніби  єдиний, який не міняє усієї картини обвинувачення мене – С.Кириченка, в замаху на благополуччя усіх євреїв.

І хто після цього буде казати, що суддя О.Зубов не є упередженим по справі?!

Таким чином, ви, хто ознайомився з подіями описаного лише одного із трьох десятків засідань по замовній політичній справі проти мене, маєте якесь уявлення про істинні мотиви і інтереси замовників. Вони (замовники) переслідують мене і тих, хто мене підтримує і кого захищаю я, за ознаками етнічного походження і релігійних переконань. Вони створили своє етнічне оточення біля теперішнього Херсонського міського голови, наскрізь кримінального, сліпо відстоюючи знаходження його при владі, а значить і своє панування в регіоні, та прибираючи будь-яку загрозу подальшому царюванню їх ставленика на посаді мера.

Вони не можуть мені простити, що я неодноразово ослухався їхніх погроз і приймав участь у виборах мера, займаючи друге місце у 2006 році та одне із лідерських місць навіть в режимі підпілля у виборах 2010 року. Вони, замовники кримінальної справи проти мене, а не я, розпалюють національну і релігійну ворожнечу проти неєвреїв! Їх треба судити, а не мене! Але поки вони забрали владу собі, то вони і роблять те, що вони хочуть. Влада їхня, а не наша, не слов’янська! І для того, щоб справедливість восторжествувала не тільки щодо мене, а й усіх, кого вони гноблять на нашій землі, потрібно прокинутись своєю національною свідомістю. Бо на їх націоналізм, якому вони навчають своїх дітей у єврейських школах та іудеїв у синагогах, ми повинні протиставити нашу національну слов’янську згуртованість та свідомість. Історія  має безліч прикладів, коли народи, які були схожі на розпорошених овець і перебували у розбраті та протистояннях, гинули, бо їх легше було подолати і знищити. Ми поки не можемо перемогти реально, шляхом перемог на виборах, поки ми не переможемо ідейно та духовно!

Ми, слов’яни, варті кращої долі, а тому об’єднуємося і обов’язково перемагаємо!

Фото, на якому зображено, як Сергій Кириченко і Анатолій Толмачов, в будівлі суду несуть на руках інваліда Генадія Махова.

Кандидат юридических наук,

Заслуженный юрист Украины,

Народный депутат Украины

ІІ-го и ІІІ-го  созывов Сергей Кириченко

http://grkontrol.org

«- Политические узники – это только Тимошенко и Луценко?
- Нет. Меня удивляет то, что СМИ как-то обходят арест экс-главы таможенной службы Украины – Анатолия Макаренко и экс-первого замминистра юстиции – Евгения Корнийчука. Это тоже политические узники. 
Еще есть Сергей Кириченко – депутат II-го и III-го созывов Верховной Рады, который сегодня привлекается к уголовной ответственности. По нему даже ставился вопрос о привлечении к обследованию психиатрами (чтобы человека принудительно потом поместить в психушку). А обвиняют его в антисемитизме.Украинец, за то, чтобы иметь право жить на своей земле, который выступил против цвета флага в Херсоне, по его мнению, напоминающий израильский, и против того, что синагога берет на себя не те полномочия, что граждане иностранных государств представляют тут Хабад (крайне реакционное течение, которое есть в иудаизме) – обвиняется в преступлении! А ведь он защищал свое общество, свою Родину, рассказывая всем об этом. Считаю, что против него возбудили дело только потому, что такую команду дали масоны. И теперь расправляются с ним. Уверен, это дело – позор для органов прокуратуры и суда независимого государства Украина. Я – один из авторов Уголовного кодекса Украины и три года своей жизни посвятил его созданию. Поэтому я имею право сделать вывод: в действиях Сергея Кириченко состава преступлений нет».

Читать полностью- Юрий Кармазин: «Наши олигархи и окружение президента работают на Россию» http://nbnews.com.ua/tema/28893/

Місцевий суд Суворовського

району м. Херсона

Судді Зубову О.С.

«16» лютого  2012 р.

Кириченка Сергія Олександровича

73000 м. Херсон вул. Ххххххххх, ХХ

По кримінальній справі № 1-988/10

за ч.1 ст.161 КК України

КЛОПОТАННЯ

про приєднання до справи ВИТЯГУ текстів цитат із статей автора Кириченка С.О., які наведені в Обвинувальному висновку від 21.12.2010 р. по кримінальній справі №500100-09 за обвинуваченням Кириченка Сергія Олександровича, 19.05.1961 р.н. у вчиненні злочину, передбаченого ст. 161 ч. 1 КК України, як приводи і підстави до порушення кримінальної справи

У провадженні Суворовського районного суду м.Херсона знаходиться вище зазначена кримінальна справа.

Зміст питань головуючого у справі судді Зубова О.С., які задавалися ним на допитах свідків Бронштейна В.А. (24.01.2012 р.) та Вайнера О.П. (26.01.2012 р.) щодо Гітлера, неонацизму та ін., а також свідків по справі Чухчиної Л.Д., Ясинецького В.О., Рощенка В.О. та Майбороди Ю.І. (02.02.2012 р.) свідчать про те, що головуючий по справі, або зовсім не ознайомлений з матеріалами справи, або ігнорує висновки по справі, в т. ч. й ті, які містяться в обвинувальному висновку та експертних висновках.

З метою надання ефективної допомоги головуючому у справі судді Зубову О.С. в дослідженні найголовніших матеріалів справи, доцільним є надання ВИТЯГУ текстів основних цитат, які згідно обвинувального висновку, містять в собі ознаки кримінального злочину за ст.161 КК України.

На підставі зазначеного вище, керуючись ст.263 КПК України, п р о ш у   приєднати до справи це клопотання та, згідно правил КПК щодо порядку розгляду кримінальної справи у суді, керуватися в подальшому тими незаконними висновками, які містяться в Обвинувальному висновку незаконно порушеної проти мене кримінальної справи, яка в порушення всіх норм КПК України зараз незаконно перебуває у провадженні судді Зубова О.С.

Якщо головуючий у справі суддя не буде керуватися навіть незаконними висновками по справі щодо кваліфікації та оцінки дій Кириченка С.О., то тоді  підсудному Кириченко С.О. буде неможливим реалізовувати своє право на захист. Іншим учасникам судового розгляду буде неможливим орієнтуватися у предметі судового дослідження по справі.

Додаток: 1) Витяги текстів цитат із статей автора Кириченка С.О., які наведені в Обвинувальному висновку від 21.12.2010 р. по кримінальній справі №500100-09 за обвинуваченням Кириченка Сергія Олександровича, 19.05.1961 р.н. у вчиненні злочину, передбаченого ст. 161 ч. 1 КК України, як приводи і підстави до порушення кримінальної справи.

С.О.Кириченко

«16»  лютого  2012 р.

ВИТЯГИ

текстів цитат із статей автора Кириченка С.О., які наведені в Обвинувальному висновку від 21.12.2010 р. по кримінальній справі №500100-09 за обвинуваченням Кириченка Сергія Олександровича, 19.05.1961 р.н. у вчиненні злочину, передбаченого ст. 161 ч. 1 КК України, як приводи і підстави до порушення кримінальної справи:

1) …вследствие реализации иудеями на практике Законов 24, 26 и 28 мы, славяне, вполне закономерно оказались и еще глубже опускаемся в нищету.

…, иудейское руководство и еврейские раввины не только не уважают нас, и не уважают законы и обычаи нашей славянской земли, а они нас презирают, и своим долгом видят обогащение себя за счет нас и нашего труда.

2)  Зкинь з себе іудейського ліліпута-вампіра! Ось тоді і заживемо! Щасливо та сито.

3)  Вони ЗАКРИВАЮТЬ ПІДПРИЄМСТВА, УСТАНОВИ, ЗБІЛЬШУЮЧИ АРМІЮ БЕЗРОБІТНИХ.

…хочуть мати все,…НІ ЗА ЩО НЕ ВІДПОВІДАТИ…

…слов’яни, вважають УСІХ ЛЮДЕЙ ОДНАКОВИМИ. …ЄВРЕЇ ПЕРШІ, … НЕ ВВАЖАЮТЬ СЕБЕ ОДНАКОВИМИ ІЗ НАМИ…

Єврейський расизм – це сукупність концепцій, …про фізичну та психічну нерівноцінність євреїв і неєвреїв,

4)   …у нашому місті Херсоні діє змова малої етнічної меншості неслов’ян проти нашої неєврейської етнічної більшості.

… єврейський расизм, як ракова хвороба виїсть вщент наш слов’янський організм.

5) Они строят себя моралистами и правдолюбами, но от них постоянно исходит дремучая ложь и пошлость. Они держат нас в нищете, уча терпению, а сами купаются в чрезмерной роскоши. Они постоянно принимают на себя вид добреньких и справедливых, а на самом деле они злые, циничные и насаждающие бесправие.

6)  СИОНИЗМ – это форма рассовой дискриминации. Вот потому и плохо живется 46-млн. славянам в Украине т. к.  жалкая кучка жидов обманом, ложью и вероломством захватила всю собственность, власть и информационное пространство…, чтобы народ не мог нормально распоряжаться результатами своего же труда, … Вот и в смерти генерала, может быть не устроившего ряд высокопоставленных сионистов в украинской власти, могли быть заинтересованы недовольные тем, как слабо генерал борется с «антисемитизмом и ксенофобией» в Украине.

7)  Но жиды с постоянным просто дьявольским, сатанинским упорством возвращаются к прежнему, желая все-таки поработить всеми возможными способами славян в Украине, заставив их отдавать результаты своего труда им – жидам!

ПРИМІТКА:

1. В наведеному змісті цитат статей, включених до обвинувального висновку, ВІДСУТНІ ПОСИЛАННЯ на вживання автором якихось згадувань Гітлера, фашистів, нацистів, звинувачень ВСІХ ЄВРЕЇВ в чомусь, закликів до переселення євреїв, закликів до застосування якихось репресивних заходів до євреїв, позбавлення євреїв якихось прав чи свобод

2. Відповідно до НПК ст.161 КК України «Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він посягає на суспільні відносини, які забезпечують рівноправність громадян і їх права». Але із наведених цитат видно, що саме на відстоювання рівноправності громадян і їх права направлений зміст наведених вище цитат із семи статей автора С.Кириченка

На вирішення судово-авторознавчої експертизи наведених текстів статей було поставлено два питання:

"1) Чи містяться в газетах "Вік" вислови, що розпалюють національну, расову чи релігійну ворожнечу та принижують національну честь та гідність або ображають почуття громадян євреїв у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями.

2) Якщо так, то які саме вислови в зазначених статтях розпалюють національну, расову чи релігійну ворожнечу та принижують національну честь та гідність або ображають почуття громадян євреїв у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями?"

Проведення експертизи було доручено науковому співробітнику лабораторії судових почеркознавчих, авторознавчих та психологічних досліджень, експерту четвертого кваліфікаційного класу Звєздіній Надії Степанівні, яка має вищу гуманітарну освіту, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 1.2 "Дослідження писемного мовлення".

Наведене вище свідчить про те, що всупереч вимогам п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 8 від 30.05.1997 р. «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 15 від 25.05.1998 р.)  на дослідження експерту-філологу було поставлено ПРАВОВІ ПИТАННЯ, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду.

Таким чином, навіть наведені із обвинувального висновку цитати із експертного висновку філолога Звєздіної Н.С., не можуть вважатися такими, що свідчать про оцінку дій С.Кириченка по написанню статей за своїм авторством, як злочинні.

Дослідив                                                                     С.О. Кириченко

ДЛЯ СЛУЖБОВОГО КОРИСТУВАННЯ І ВРУЧЕННЯ ОСОБИСТО АДРЕСАТУ

«16»  січня  2012 р.                                                                           
Генеральному прокурору України
Пшонці В.П.
01601 м. Київ, вул. Різницька, 13/15

Копія: Першому Заступнику Голови Комітету
Верховної Ради України
з питань правосуддя
Кармазіну Ю.А.
01008 м.Київ; вул. М.Грушевського, 5

Кириченка Сергія Олександровича,
Народного депутата України ІІ-го та
ІІІ-го скликань, депутата Херсонської
міської ради І-го та V-го скликань,
Голови профспілки «Народний контроль»
ХХ.ХХ.ХХХХ р. нар., прожив.:
вул.Ххххххххххх, ХХХ, м.Херсон, ХХХХХ,
телефон: ххх-ххх-хх-хх

«Про злочини, вчинені іноземним громадянином
Й.І.Вольфом та суддею Суворовського районного
суду м.Херсона Зубовим О.С.

З А Я В А
про злочини
(в порядку ст.ст. 94, 97 КПК України)

Шановні Вікторе Павловичу, Юрію Анатолійовичу!

1. Перше питання. Епізод перший. При роботі в мережі Інтернет я зайшов на сайт «ЗАПРЕТНЫЕ ТЕМЫ» http://newspark.net.ua/politics/xabad-lyubavich-razvivaet-narkobiznes-dlya-chego/, і ознайомився із аналітичним та обґрунтованим фактами матеріалом від 07.09.2011 року під назвою «Хабад Любавич развивает наркобизнес – для чего?»
В зазначеному матеріалі йдеться про те, що іудейська єврейська секта Хабад-Любавичи із США існує за рахунок наркобізнесу. Зазначена інформація, як факт, вже тривалий час поширюється по світу. Про розкриття наркотичного бізнесу іудо-нацистської секти Хабад писала нещодавно газета «Персонал Плюс» (№ 17, 18). В ньому також наводиться перелік із 22 рабинів, які здійснюють свою діяльність на території України. Порядковим номером 21 у цьому переліку зазначається (рос.) «Иосиф Вольф (Херсонский)». Тут же здійснюється дослідження того, чи є ці рабини наркобаронами Хабаду? Ствердна відповідь наводиться після зазначення деяких фактів, зокрема наступних:
«Являются ли они наркобаронами Хабада?
Летом 2001 года в Европе Интерпол разоблачил сеть наркоторговцев, костяк которой составляли иудеи-хасиды из секты Хабад-Любавичи из Нью-Йорка. Новый синтетический наркотик «экстази», который они продавали, как показали исследования, парализует те клетки мозга, которые производят серотонин – вещество, которое влияет на некоторые очень важные функции человеческого организма: познавательную способность, настроение и аппетит.
Транспортировка этого наркотика из Польши или Голландии была оригинальной и неуловимой. Его доставкой занимались нанятые для этого евреи-хасиды, бледные молодые люди замученного вида, чьи аккуратные белые рубашки, очки и портфели, набитые книгами, не вызывали никакого подозрения даже у опытных таможенников. Логично, что евреев-ортодоксов НЕ обыскивают на таможне, особенно в Америке, поскольку свой смертоносный груз они маскировали под предметы иудейского религиозного культа, к которому не может прикасаться нееврей.
Так знали об этом руководители секты Хабад? Да, знали… Так же они знают и о поставке в Украину 12 тонн кокаина, о которой недавно писала газета «Персонал Плюс» (№ 17). Отсюда и логичный вопрос: все ли они являются наркобаронами?
Напомним: еврейский мафиозно-финансовый клан Баруха в Коста-Рике предложил использовать вместо золота кокаин («кокаиновое золото»). Клан Баруха разработал принцип использования «кокаинового золота», активно способствовал созданию этого принципа, а также созданию упорядоченной системы поставок «продавец – покупатель», обеспечил формирование международного кредитно-финансового поля, международной сети специализированных первоклассных банков для обращения и дальнейшей утилизации его как продукта потребления. Именно этим объясняется взлёт клана Баруха на мировой финансовый Олимп. Как и очень уж большая эффективность его концепции управления, частью которой является часть системы планирования и контроля за оборотом «кокаинового золота».
Задачу практической реализации идеи клана Баруха решил иудонацистский Хабад, который, с одной стороны, имеет неограниченные финансовые возможности, а с другой – максимально законспирированный характер своей деятельности. Эта функция кокаина отделяет его от других наркотиков».

На підставі наведеного, зважаючи на те, що приводом і підставою для порушення 17.08.2009 р. кримінальної справи по факту, а потім і проти мене за ч.1 ст.161 КК України є дві заяви та пояснення представника іудейської релігійної громади «ХАБАД», саме громадянина Ізраїлю Йосипа Іцхака Вольфа, про якого йдеться, як про ймовірного наркобарона, керуючись ст.65, ст.94, ст.97, ст.315-1 КПК України, перед судовим засіданням я подав до канцелярії Суворовського районного суду м,Херсона заяву про злочин, а в ході судового засідання 11.01.2012 р. просив особисто головуючого у справі суддю Суворовського районного суду м.Херсона Зубова Олександра Сергійовича - мотивованою постановою доручити органу, який проводив розслідування – прокуратурі м.Херсона, виконати слідчі дії по належному дослідженню змісту наданої мною заяви про злочин та доданих до неї матеріалів щодо можливої кримінальної діяльності іноземного громадянина І.Вольфа, проведенню його допитів, вивченню матеріалів. Згідно моєї заяви зазначені слідчі дії необхідно було провести для з’ясування наявності в діяльності Й.Вольфа ознак злочинів.
Відповідно до вимог статті 97 КПК України та ч.2 ст.19 Конституції України, суддя  зобов'язаний приймати заяви  і  повідомлення  про  вчинені або  підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають його віданню. По заяві або повідомленню про злочин суддя зобов'язаний не пізніше  триденного  строку прийняти одне з таких рішень:
1) порушити кримінальну справу;
2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
3) направити заяву або повідомлення за належністю.

Але всупереч цим вимогам суддя Зубов О.С. взагалі незаконно відмовив мені в прийнятті заяви про злочин, навіть не оформивши таку відмову своїм письмовим мотивованим рішенням, що є порушенням вимог ст.97 КПК України та ч.2 ст.19 Конституції України, бо суддя Зубов О.С., як посадова особа органу державної влади, не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Внаслідок цього суддя Зубов О.С. не здійснив дії по сприянню припиненню можливої злочинної діяльності Й.І.Вольфа та перевірці тих фактів, які свідчать про причетність Й.І.Вольфа до злочинної діяльності – поширенню наркотиків в Україні та світі.
Такі незаконні дії судді Зубова О.С. (бездіяльність) наносять шкоду сфері права і охоронюваних інтересів держави і, ймовірно, можуть сприяти відповідним особам на якийсь час уникнути відповідальності за можливі злочинні дії. І саме бездіяльність судді Зубова О.С. вимусила мене повторно звернутися із заявою про злочини вже на Ваше ім’я, пане Генеральний прокурор.
2. Перше питання. Епізод другий. Зважаючи, що проваджена на сьогодні у Суворовському районному суді м.Херсона кримінальна справа проти мене була незаконно повністю розслідувана без моєї участі, то в ході судового слідства викрились обставини, коли суд одержав фактичні дані, які явно потребують перевірки і уточнення. Мова йде про наступне.

В обвинувальному висновку по кримінальній справі № 500100-09 від 21.12.2010 року за обвинуваченням мене - Кириченка Сергія Олександровича, 19.05.1961 р.н. у вчиненні злочину, передбаченого ст. 161 ч. 1 КК України на стор.1 зазначено, що «Приводом і підставою до порушення кримінальної справи послужили рапорт прокурора відділу захисту майнових, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави молодшого радника юстиції Петренко Л.В., матеріали дослідної перевірки прокуратури Херсонської області, зареєстровані в КОЗП № 07/1-137-09 від 17.08.09, проведеної відповідно до заяв про порушення кримінальної справи Голови Херсонської іудейської релігіозної Громади "ХАБАД, Равіиа міста Херсону Іосіпа Вольфа».
т.1 а.с. 22,173
В кримінальному праві існує інститут належності і допустимості доказів по кримінальній справі. Якщо обставини справи та відповідні документи не відповідають цим вимогам, то ніяким чином такі неналежні та недопустимі докази і обставини не можуть бути приводами ті підставами для порушення кримінальної справи. Саме це має місце у справі, ініційованій Й.І.Вольфом проти мене, що розглядається.

Два ідентичних по своєму змісту документи, на яке зроблено посилання на стор.1 обвинувального висновку від 21.12.2010 року, підписано іноземцем І.Вольфом, як «від єврейської общини м.Херсону». Ці документи, всупереч ст.97 КПК України мають назву не «заява про злочин», а «заява про порушення кримінальної справи». В кінці кожного з цих документів стоїть підпис іноземного громадянина І.Вольфа, що свідчить про нелегітимність представництва паном Й.І.Вольфом інтересів неіснуючого суб’єкту – «єврейської громади». Згідно чинного законодавства України в м.Херсоні існує лише територіальна громада міста, до якої належать усі громадяни України, усіх національностей, які зареєстровані та проживають в ньому.
Такого суб’єкту як «єврейська община м. Херсону» немає ні в Україні, ні в Ізраїлі, чи будь-де. Доказом цьому є відсутність в матеріалах справи будь-яких документів про наявність такого суб’єкту, як «єврейської общини м.Херсону». Відсутні такі документи, як в Головному управлінні юстиції в Херсонській області, так і в будь-яких органах державної влади та місцевого самоврядування м. Херсона.
Зокрема, станом на 16.01.2012 р. на офіційному сайті Головного управління юстиції у Херсонській області - www.just.ks.ua наведений Реєстр громадських організацій - http://www.just.ks.ua/index.php?module=page&id=55, в якому розміщено:
1. Перелік зареєстрованих місцевих громадських організацій та місцевих осередків всеукраїнських і міжнародних громадських організацій -  http://www.just.ks.ua/files/LEGAL/Reestr%20gromads%20organsz.doc та
2. Перелік об'єднань громадян, легалізованих шляхом повідомлення про заснування - http://www.just.ks.ua/files/LEGAL/legaliz%20shljaxom%20povid.doc.
В зазначеному Реєстрі та двох Переліках відсутні дані про реєстрацію (легалізацію) «єврейської общини» чи подібних їй організацій.
Відсутній в матеріалах справи і документ та Закон України, на підставі якого іноземець, громадянин Ізраїлю Й.І.Вольф мав би право представляти інтереси будь-якої общини, в т. ч. і єврейської, навіть якби така єврейська община і існувала.
Й.І.Вольф подавав, а працівники прокуратури прийняли від нього заяву про злочин проти мене нібито на праві представництва, як керівник іудейської релігійної громади та єврейської громади м.Херсона.  
Але, всупереч вимогам законів України, ні на етапі порушення кримінальної справи № 500100-09, ні в ході досудового слідства, ні під час судового розгляду справи № 1-988/10, прокурори, слідчі та суддя Зубов О.С. у протизаконний спосіб не бажають звертати увагу на те, що іноземець Й.І.Вольф не мав підстав діяти по праву представництва чиїхось інтересів, зокрема членів іудейської релігійної громади м. Херсона та єврейської общини м.Херсона з таких причин. А особисті права Й.І.Вольфа теж мною не були порушені, що також не дає йому підстав подати заяву про злочин щодо мене.
По-перше, самої єврейської общини в м.Херсоні не існує, так як вона ніяким чином не формалізована, і в силу цього ніхто від цієї неіснуючої громади ніякими повноваженнями, в т. ч. й правом представництва Й,І.Вольфа не наділяв. На території України немає також ні єврейського народу, єврейської нації чи єврейської спільноти (окрім відповідних установ та організацій, зареєстрованих на підставі Закону). Згідно Конституції України в Україні є лише Український народ – громадяни України всіх національностей (Преамбула Конституції).
По-друге, право представництва відповідних організацій, в т.ч. й за законом, повинно базуватися на праві очолювати такі організації.
У випадку незаконно порушеної та провадженої проти мене кримінальної справи, з ініціативи Й.І.Вольфа, права представництва не може бути, так як він, як іноземний громадянин, відповідно до чинного законодавства України, не має права очолювати, ні іудейську релігійну організацію, ні так звану неіснуючу «єврейську общину м.Херсона».

Зазначені дві заяви І.Вольфа про порушення кримінальної справи підписані ним, як Головою Херсонської іудейської релігійної громади «ХАБАД», від імені «єврейської общини м. Херсона» та равіном міста Херсона, по змісту є ідентичними. В силу нижче викладених положень законодавства України громадянин Ізраїлю Й.І.Вольф не має права в Україні бути рабіном, як керівником релігійної громади. Це також свідчить про нелегітимність підписання ним двох Заяв, які були допущені в якості приводу і підстави для порушення кримінальної справи проти мене, бо я не наніс шкоди тим суб’єктам, яких не існує!
Такі факти порушень свідчать про підвищену особисту зацікавленість саме пана Й.І.Вольфа. як іудея, у переслідуванні мене – С.Кириченка, як християнина та неєврея. Згідно законодавства України очолювати громадські та релігійні організації в Україні мають право виключно громадяни України. А іноземець І.Вольф є громадянином Ізраїлю, про що записано в протоколах допиту Й.І.Вольфа, як свідка.

Вкрай важливим буде звернути увагу суду на кричущість проблеми припинення незаконної діяльності іноземних громадян (громадян Ізраїлю та інших), в т. ч. Й.І.Вольфа, щодо очолення ними іудейських релігійних громад «Хабад» на території України, обмеживши їх права лише в межах ст.24 Закону України від 23.04.1991  № 987-XII «Про свободу совісті та релігійні організації».
(дивись продовження)

Є обґрунтовані підстави вважити, що рабини іудейських релігійних організацій «ХАБАД» міст та областей і члени їх сімей, в т. ч. й рабин м.Херсона і області – Й.І.Вольф, здійснюють на території України не тільки релігійну, але й розвідувальну, комерційну, судову та інші форми організаційно-розпорядчої і організованої злочинної діяльності переважно у латентних (прихованих) формах. При цьому, відповідно до вимог статті 24 Закону України від 23.04.1991  № 987-XII «Про свободу совісті та релігійні організації»: «Священнослужителі, релігійні проповідники, наставники,  інші представники зарубіжних організацій, які є іноземними громадянами і тимчасово перебувають в Україні, - можуть  займатися проповідуванням  релігійних віровчень, виконанням релігійних обрядів чи іншою канонічною діяльністю» і лише в тих релігійних організаціях, за запрошенням яких вони прибули, і за офіційним погодженням з державним органом, який здійснив реєстрацію статуту відповідної організації.
Але рабини, як іноземні громадяни, громадяни Ізраїлю, в т. ч. рабин м. Херсона Й.І.Вольф, фактично незаконно займаються громадською та політичною діяльністю на території України. Доказом цьому є той факт, що рабини майже усіх областей України та значної кількості міст України очолюють іудейські релігійні громади «Хабад», не будучи громадянами України, про що свідчать численні документи за їх підписами в різні органи, установи та організації на бланках зазначених організацій.
Окрім цього, іноземні громадяни, громадяни Ізраїлю – рабини, в т. ч. й Й.І.Вольф, також представляються в державних органах, як керівники єврейських громад населених пунктів. Ця обставина також є грубим порушенням вимог статті 19 Конституції України щодо бездіяльності контролюючих органів, які зобов’язані своєчасно припиняти незаконну діяльність іноземних громадян на території України. Відповідно до вимог ст. 36 Конституції України та статті 1 і статті 34 Закону України від 16.06.1992  №460-XII «Про об’єднання громадян» тільки громадяни України мають право очолювати громадські організації та об’єднання громадян на території України.
Зазначена вище обставина тільки підсилює міжетнічне та міжнаціональне протистояння в Україні, яке постійно провокують вищезгадані рабини-іноземці, в т. ч. й іноземець І.Вольф. Внаслідок цього спостерігається подальша ескалація напруженості в українському суспільстві, пов’язана із роздмухуванням ізраїльськими рабинами національної нерівності та зневаги до так званих «гойських націй», аж до рівня національної ворожнечі та можливості провокації громадянської війни на території України.
При здійсненні досудового слідства без моєї участі, слідчі по справі не ознайомили мене із заявами Й.І.Вольфа і не запропонували надати пояснення з приводу змісту цих заяв, що позбавило мене конституційного права на захист, а також позбавило слідство об’єктивності і неупередженості. У разі забезпечення мені своєчасного надання пояснень на зазначені заяви Й.І.Вольфа, я б мав можливість звернути увагу слідства на обставини, які не відповідають дійсності та є завідомо неправдивим повідомленням і неправдивим показанням з боку іноземця Й.І.Вольфа про вчинення мною злочину. А такі дії Й.І.Вольфа вже підпадають під ознаки злочинів, передбачених ст.383 (завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину) та ст.384 (завідомо неправдиве показання) КК України. У своїх «заявах про порушення кримінальної справи» Й,І.Вольф свідчив неправдиво, спотворивши зміст і форму написаних мною фраз у газетних статтях та виступах на радіо. За такі незаконні дії встановлено кримінальну відповідальність, до якої Й,І.Вольфа не притягається. Також йому не було і відмовлено в порушенні кримінальної справи проти мене. Навпаки, за брехливими заявами Й,І.Вольфа було не тільки порушено кримінальну справу проти мене, а мене ще й незаконно притягують до кримінальної відповідальності.
Саме цей недолік викрився в ході судового слідства, коли суд одержав фактичні дані, які явно потребують перевірки і уточнення у порядку ст.315-1 КПК України. Хоча я своєчасно, ще до початку розгляду кримінальної справи судом, подавав обґрунтовану заяву про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування. Але суддя Зубов О.С. безпідставно не задовольнив моє клопотання про це.

На підставі наведеного, зважаючи на те, що приводом і підставою для порушення 17.08.2009 р. кримінальної справи по факту, а потім і проти мене за ч.1 ст.161 КК України є дві заяви та пояснення представника іудейської релігійної громади «ХАБАД», саме громадянина Ізраїлю Йосипа Іцхака Вольфа, керуючись ст.315-1 КПК України, перед судовим засіданням я подав до канцелярії Суворовського районного суду м.Херсона клопотання щодо перевірки і уточнення фактичних  даних, одержаних (у формі заяв Й.І.Вольфа) у ході  судового  слідства (в порядку статті 315-1 КПК України), а в ході судового засідання 11.01.2012 р. просив особисто головуючого у справі суддю Суворовського районного суду м.Херсона Зубова Олександра Сергійовича -  мотивованою постановою доручити органу, який проводив розслідування – прокуратурі м.Херсона, виконати слідчі дії по належному дослідженню змісту «заяв про порушення кримінальної справи» іноземного громадянина Й.І.Вольфа, проведенню його допитів, вивченню матеріалів, на які І.Вольф посилався у своїй заяві, але які не були від нього витребувані і не досліджені, та очних ставок між І.Вольфом та мною - підсудним С.Кириченко. Зазначені слідчі дії необхідно провести для з’ясування підтвердження або спростування наявності тих дій С.Кириченка (конкретних цитат із висловлювань в газеті, на радіо), на які посилався Й.І.Вольф з метою оцінки точності відтворених частин текстів та наявності або відсутності складу злочину в тих діях С.Кириченка, на які посилався у своїй заяві І.Вольф. Зазначене Клопотання за своїм змістом та суттю є фактично Заявою про інші, окрім наркоторгівлі, злочини Й.І.Вольфа (за ознаками ст. ст.383, 384 КК України)

Але всупереч цим вимогам суддя Зубов О.С. незаконно відмовив мені в задоволенні клопотання щодо перевірки і уточнення фактичних  даних, одержаних (у формі заяв Й.І.Вольфа) у ході  судового  слідства, навіть не оформивши таку відмову своїм письмовим рішенням, що є порушенням вимог ст.315-1КПК України та ч.2 ст.19 Конституції України, бо суддя Зубов О.С., як посадова особа органу державної влади, не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Внаслідок цього суддя Зубов О.С. не здійснив дії по організації перевірки тих фактів, які свідчать про здійснення іноземним громадянином Й.І.Вольфом злочинних дій: завідомо неправдивого повідомлення про вчинення мною злочину та завідомо неправдивих показань проти мене.
Такі незаконні дії судді Зубова О.С. (бездіяльність) наносять шкоду сфері права і охоронюваних інтересів держави. І саме бездіяльність судді Зубова О.С. вимусила мене повторно звернутися із заявою про злочини вже на Ваше ім’я, пане Генеральний прокурор, і з цього питання.

3. Третє питання. При розгляді поданих мною Заяви про злочин від 11.01.2012 р. та Клопотання щодо перевірки і уточнення фактичних  даних, одержаних у ході  судового  слідства від 11.01.2012 р., суддею Суворовського районного суду м. Херсона Зубовим О.С. було допущено такі дії (бездіяльність), що підпадають під ознаки злочину, за яке встановлено відповідальність за ст. 364 КК України (Зловживання владою або службовим становищем).
Суддя Зубов О.С. незаконно, всупереч вимог ст.97 КПК України, відмовив мені в прийнятті Заяви про злочин від 11.01.2012 р., в якій містилося повідомлення про причетність Й.І.Вольфа до наркоторгівлі.
Суддя Зубов О.С. необґрунтовано, всупереч ст.315-1 КПК України, не задовольнив Клопотання щодо перевірки і уточнення фактичних  даних, одержаних у ході  судового  слідства від 11.01.2012 р. щодо заяв Й,І.Вольфа «про порушення кримінальної справи» проти мене.

На підставі наведеного вище, керуючись ст.ст.94, 97 КПК України,
ЗАЯВЛЯЮ ПРО ТАКІ ЗЛОЧИНИ:

1) З БОКУ ІНОЗЕМНОГО ГРОМАДЯНИНА Йосипа Іцхака Вольфа, який на сьогодні видає себе за рабина м. Херсона та Херсонської області, про скоєння ним дій, які підпадають під ознаки такого злочину, як контрабанда наркотичних засобів,  психотропних речовин, їх аналогів  чи  прекурсорів  або фальсифікованих лікарських засобів, тобто їх переміщення  через  митний  кордон  України  поза  митним контролем або з приховуванням від митного контролю, за ст.305 КК України («Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів»);

2) З БОКУ ТОГО Ж ТАКИ ІНОЗЕМНОГО ГРОМАДЯНИНА Йосипа Іцхака Вольфа, про скоєння ним дій, які підпадають під ознаки таких злочинів, як завідомо неправдиве повідомлення прокурору, слідчому про вчинення мною злочину (за ст.383 КК України - завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину) та завідомо неправдиве показання свідка проти мене під час досудового слідства ст.384 КК України (завідомо неправдиве показання);

3) З БОКУ СУДДІ СУВОРОВСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ м.ХЕРСОНА ЗУБОВА ОЛЕКСАНДРА СЕРГІЙОВИЧА, про скоєння ним дій, які підпадають під ознаки такого злочину, як умисне, з корисливих мотивів чи в інших  особистих  інтересах  або  в інтересах третіх  осіб  використання  службовою  особою  влади  чи службового становища всупереч інтересам служби,  якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих  громадян  або  державним  чи  громадським інтересам за ст.364 КК України («Зловживання владою або службовим становищем»), коли він не виконав вимог ст.97 КПК України, не прийнявши подану мною Заяву про злочин та відмовивши в задоволенні фактично іншої заяви про злочин у вигляді Клопотання в порядку ст.315-1 КПК України від 11.01.2012 р..

П р о ш у  прийняти цю Заяву про злочини з боку іноземного громадянина Й.І.Вольфа та судді Суворовського районного суду м.Херсона Зубова О.С. і витребувати матеріали кримінальної справи за ч.1 ст.161 КК України, незаконно порушеної проти мене, і яка перебуває у провадженні судді Суворовського районного суду м. Херсона Зубова О.С. з тим, щоб

- здійснити дії по сприянню припиненню можливої злочинної діяльності Й.І.Вольфа та організації прокурорської перевірки тих фактів, які свідчать про причетність Й.І.Вольфа до злочинної діяльності – поширенню наркотиків в Україні та світі.
- здійснити дії по організації прокурорської перевірки тих фактів, які свідчать про здійснення іноземним громадянином Й.І.Вольфом злочинних дій: завідомо неправдивого повідомлення про вчинення мною, громадянином України – Кириченко С.О.,  злочину та завідомо неправдивих показань проти мене.
- здійснити перевірку матеріалів кримінальної справи № 1-988/10 за ч.1 ст.161 КК України, провадження по якій здійснює суддя Зубов О.С., і в яких містяться докази вчинення суддею Зубовим О.С. дій, що містять ознаки злочину за ст.364 КК України.

Як громадянин України, я вправі розраховувати на те, щоб моя держава захищала мене від порушень моїх прав з боку іноземного громадянина Й.І.Вольфа та посадових осіб державних органів України, які діють в інтересах іноземця Й.І.Вольфа.
Докази усіх вище наведених злочинів містяться в матеріалах кримінальної справи № 1-988/10, яка перебуває у провадженні судді Суворовського районного суду м. Херсона Зубова О.С., а також можуть бути частково надані мною.

Додаток: 1) матеріал з Інтернету «Хабад Любавич развивает наркобизнес – для чего?» - на 4 арк.; 2) Фотокопія Заяви про злочин (в порядку статей 94, 97 КПК України) від 11.01.2012 р. – на 1 арк.; 3) Фотокопія Клопотання щодо перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства (в порядку статті 315-1 КПК України) – на 2 арк.


С.О.Кириченко
«16»  січня  2012 р.

Місцевий суд Суворовського
району м. Херсона
Судді Зубову О.С.
«24»   січня   2012 р.

Кириченка Сергія Олександровича
ХХХХХ, м. Херсон вул. Ххххххххххх

По кримінальній справі №1-988/10
за ч.1 ст.161 КК України

ЗАЯВА
про відвід судді

У зв’язку з тим, що Вами - суддею Зубовим  О.С., в порушення вимог статті 56 КПК України, не заявлено самовідводу за наявності обставин, передбачених статтею 54 КПК України, мною подано цю заяву про відвід Вас - судді Зубова О.С., як головуючого по кримінальній справі, провадження якої Ви здійснюєте проти мене.
Підставами для цього є зазначені в статті 54 КПК такі обставини, за яких суддя не може брати участі в розгляді кримінальної справи, а саме:
«3) якщо  він  особисто  або  його  родичі  заінтересовані   в результатах справи;
4) при  наявності інших обставин, які  викликають сумнів в об'єктивності судді».
Під Вашим головуванням перебуває незаконно порушена проти мене замовна кримінальна справа по обвинуваченню мене за ч.1 ст.161 КК України.

1) Впродовж терміну моїх повноважень депутата Херсонської міської ради  з 2006 року по 2010 рік мною направлялися відповідні депутатські звернення до правоохоронних органів та органів судової влади. В результаті цих звернень, які додані мною до Заяви про відвід судді Зубова О.С. від 31.01.2011 року, порушувалася, припинялася, а потім знов відновлювалася провадженням кримінальна справа проти судді Суворовського районного суду Зубова О.С. за ч.1 ст.375 КК України по факту винесення завідомо неправосудного рішення суддею Зубовим О.С. у цивільній справі за позовом Тишкевич Л.І.
Таким чином, я діяв на захист інтересів територіальної громади м.Херсона при виконанні мною повноважень депутата Херсонської міської ради.
Певно, за таких обставин Ви - суддя Зубов О.С. не можете залишатися об’єктивним та неупередженим щодо мене, бо Ви особисто  та Ваші  родичі  заінтересовані в результатах розгляду Вами незаконно порушеної кримінальної справи проти мене таким чином, щоб унеможливити подальшу мою участь у найближчих виборах, винісши мені вирок та створивши обставину мого засудження і отримання судимості. Інакше Ви знов вважатимете за реальну небезпеку моїх депутатських звернень на ті порушення, які мають місце в Вашій діяльності. Таким чином, увесь цей час Ви дієте щодо мене з мотивів ненависті до мене та помсти, що унеможливлює об’єктивний і неупереджений розгляд та винесення Вами справедливого і законного рішення по справі.
2) Наявними є, як видно із вищенаведеного мною, і інші обставини, які  викликають сумнів в об'єктивності судді Зубова О.С. Так, під час судового засідання 17.01.2011 року, а також засідання 31.01.2011 року, при попередньому розгляді справи суддя Зубов О.С., всупереч вимогам ст.ст.237, 244, 246, 261 КПК України, безпідставно відмовив захиснику Овчаренко А.В. та мені в задоволенні клопотань про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування, що унеможливлює об’єктивний і неупереджений розгляд справи внаслідок наступного. Це сталося при тому, коли в досудовому слідстві були порушені ст.ст.98-2, 142 КПК України (більш детально у Заяві про відвід від 17.03.2011 р.)
Таким чином, і з боку судді Зубова О.С. щодо мене були порушені статті 24, 55, 63, 64 Конституції України.
3) Заявами про відвід судді Зубова О.С. від 31 січня 2011 р. та від 17.03.2011 р. мною також обґрунтовувались порушення судді, передбачені  статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Ці обґрунтовані заяви про відвід суддя Зубов О.С. незаконно не задовольнив.
Своїми діями суддя Зубов О.С. порушив присягу, вимоги щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу), а також  допустив порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя.
4) Суддею Зубовим незаконно були відхилені мої клопотання щодо витребування видання ТАЛМУДУ, Автор Переферкович Н., переводчик; в 7 томах, а також видань «ШУЛХАН АРУХ» та «ТАНІЯ», цитати яких використовувалися мною при написанні статей, за які мене притягують до відповідальності. А саме ці цитати відтворені в обвинувальному висновку по справі
5) Також мені було незаконно Суддею Зубовим О.С. відмовлено і в задоволенні клопотання про проведення додаткової комплексної судової психологічно-лінгвістично-релігієзнавчої експертизи моїх статей та виступів, яка повинна здійснитися вже за моєї участі, як підсудного, бо попередні експертизи здійснювалися без мого відома, що є неприйнятним зі змісту статті 142 КПК України.
6) Суддя Зубов О.С., явно із мотивів помсти мені – Кириченку С.О.,розправи зі мною, продемонстрував у судовому засіданні 24.02.2011 р. мені, громадськості та усім учасникам судового процесу, що він є у змові з організаторами мого кримінального переслідування, так як суддя виступив у ролі співучасника акції Херсонської іудейської релігійної громади «ХАБАД» на стороні іудеїв-євреїв з метою обмежити мене - підсудного Кириченка С.О. в законних правах, піддавши додатковому психологічному утиску, та перешкодити участі у судовому засіданні громадянам, які є слов’янського походження та православними християнами. Цим самим суддя Зубов О.С. спровокував етнічно-релігійне протистояння. Цим суддя Зубов О.С., в порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, грубо порушив присягу судді і правила суддівської етики, а також вимоги статті 24 Конституції України та відповідної статті судового законодавства і надав привілеї представникам єврейської іудейської громади за ознаками раси, релігійних переконань, етнічного та соціального походження, відповідно, обмеживши за цими ж ознаками права представників слов’янської християнської громади м. Херсона.
7) В процесі розгляду кримінальної справи головуючий по справі суддя Зубов О.С. постійно мене перебиває, не даючи можливість дати обґрунтоване пояснення. Суддя Зубов О.С. обмежує і позбавляє мене права на захист, не даючи оголосити та обгрунтувати клопотання, які я заявляю по справі.
8) Суддя Зубов О.С., своїми незаконними діями, не даючи мені можливості надати пояснення та висловити клопотання, провокує «штучні порушення» з мого боку, коли я маю проявляти наполегливість в реалізації свого права на захист і користування тими правами підсудного, які надані мені Законом.
9) Зубов О.С. зловживає правами судді, постійно залякуючи мене тим, що видалить мене із приміщення судових засідань. Це також порушує мої права і позбавляє мене права на захист. Своїми незаконними діями суддя Зубов О.С. постійне чинить психологічний тиск і прагне постійно тримати мене в стані принижень і страху, погрожуючи, чи то видалити із зали судових засідань, чи то змінити міру запобіжного заходу.
10) Суддя Зубов О.С. безпідставно і незаконно не приймає від мене заяв про злочин та безпідставно не задовольняє обґрунтованих заяв і клопотань по справі. Це мало місце і в судовому засіданні 11.01.2012 року.
11) Своєю поведінкою суддя Зубов О.С. постійно демонструє свою упередженість, необ’єктивність та особисту зацікавленість у винесенні вироку проти мене. Зокрема, у судовому засіданні 11.01.2012 року суддя Зубов О.С, впродовж тривалого часу порівнював мої дії, думки, поведінку, слова із діями німецького діяча Гітлера.
12) Суддя Зубов О.С. постійно демонструє узгодженість своїх дій із свідками обвинувачення по справі.

На підставі вище зазначеного та прав, наданих мені, як підсудному, зважаючи, що суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу, так як своєю поведінкою суддя Зубов О.С. виявив обставини, які викликають сумнів в об’єктивності та його неупередженості, керуючись статтями 6, 8, 55 Конституції України, пунктами 3), 4) ст.54, ст.ст.56, 57 КПК України,

ПРОШУ:

Вирішити питання про відвід судді Зубова О.С. при розгляді кримінальної справи, провадження якої здійснюється ним проти мене.

С.О. Кириченко      «24»  січня   2012 р.

ЧОМУ СУДДЯ ЗУБОВ ПОГРОЖУЄ КИРИЧЕНКУ АРЕШТОМ?

Саме такий факт офіційного попередження суддею Суворовського районного суду м.Херсона О.Зубова про запланований ним арешт С.Кириченка мав місце на черговому засіданні суду 02.12.2011 року. При цьому сам підсудний не пропускає судових засідань і постійно просить суддю, щоб той, нарешті, почав вже розгляд кримінальної справи по суті, але цього не робить майже впродовж року…! За що саме суддя хоче арештувати відомого захисника народних інтересів можна ясно уявити із наступного.

Результатом цього арешту руками судді О.Зубова замовники на кримінальну справу проти С.Кириченка бачать примусову доставку С.Кириченка до Одеської психлікарні і отримання звідти висновку, що таки «не всі клепки є в голові» громадського лідера та фахового юриста і журналіста, коли той відкрито писав і говорив про те, про що за звичай або мовчать, або пошепки говорять лише на кухнях.

ХТО ТАКИЙ СЕРГІЙ КИРИЧЕНКО ?

В м.Херсоні впродовж більше як двох десятиліть здійснює свою суспільну діяльність Кириченко Сергій Олександрович, 19.05.1961 р. н.. Він є Заслуженим юристом України, кандидатом юридичних наук, правозахисником, журналістом, керівником ряду громадських і профспілкової організацій. Відомий особистим внеском в розробку і прийняття Конституції України та активну законотворчу діяльність.

Кириченко С.О. обирався депутатом Херсонської міської ради І-го (1990-1994 рр.) та V-го скликань (2006-2010 рр.), народним депутатом України ІІ-го та ІІІ-го скликань (1994-2002 рр.).

У 2006 та 2010 роках Кириченко С.О. приймав участь у місцевих виборах, балотуючись на посаду Херсонського міського голови, отримавши значну підтримку виборців. Саме ця обставина, принципова депутатська позиція та громадський контроль над особами місцевої влади і активна журналістська діяльність в газеті «Вік» та на радіо «Вік» стали причиною побоювання чинних представників владної місцевої групи обрання Кириченка С.О. до влади та приводом до  організованого тиску і переслідувань щодо нього.

В таких умовах Кириченко С.О. продовжував активно займатися депутатською діяльністю, як лідер регіонального депутатського Блоку Сергія Кириченка «Громадський контроль» та оприлюднювати публіцистичні статті і актуальні матеріали в газетах і на місцевому радіо, викривати скоєння злочинів і правопорушень з боку представників влади та їх бізнесових партнерів. Кириченко С.О. друкував і виголошував принципові статті і матеріали, користуючись своїми конституційними правами на свободу думки і слова.

ПОЛІТИЧНЕ ЗАМОВЛЕННЯ НА КРИМІНАЛЬНУ СПРАВУ

А ось наслідком цієї його діяльності та публікацій стали заяви до прокуратури осіб із одного етнічного оточення чинного херсонського міського голови, в тому числі і іноземця, на підставі яких порушено кримінальну справу, спочатку по факту видання статей Кириченка С.О., а потім, наприкінець завершення досудового слідства, і проти нього особисто. При цьому ніяких потерпілих людей по кримінальній справі  немає, бо Кириченко С.О. не посягав на права будь-кого.

Достатньо наочно видно, що замовниками на кримінальну справу проти С.Кириченка за його статті є група осіб в Херсоні, яка має етнічну спільність та одні матеріальні інтереси. Таким чином, порушена проти нього кримінальна справа за част.1 ст.161 КК України («Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань») має усі ознаки ПОЛІТИЧНОГО ЗАМОВЛЕННЯ І ГОНІННЯ НА КИРИЧЕНКА С.О. ЗА ЙОГО СЛОВА з метою не допустити його до участі у наступних виборах, усунувши, як сильного конкурента. Тим більше, що і зараз Кириченко С.О. продовжує активно займатися громадською та правозахисною діяльністю, відстоювати права громадян та організацій, викривати порушення законів посадовими особами, маючи статус заступника Голови Громадської ради при Херсонській облдержадміністрації, будучи Головою профспілки «Народний контроль».

Нещодавно саме С.Кириченко, як заступник голови Громадської ради при Херсонській облдержадміністрації викрив черговий довготривалий злочин, який здійснювався впродовж двох з половиною років під керівництвом вищих посадових осіб міста. Кириченко С.О. офіційно і принципово поставив перед правоохоронними органами та вищою державною владою питання повернення грошей тим херсонцям, з яких команда мера Херсона В.Сальдо незаконно стягнула сотні тисяч гривень під приводом розвитку «інфраструктури міста».

Не промовчав народний захисник і в ситуації, коли треба було дати оцінку діям Першого заступника голови Херсонської облдержадміністрації, за його позицію щодо припинення діяльності найбільш ефективного комунального підприємства «Херсонський комунальний ринок». В діях одного із найвищих чиновників С.Кириченко угледів ознаки корупції, про що чесно і відкрито написав губернатору області, а значить і самому пану Білому В.С.

Приступ агресії щодо Кириченка С.О. з боку тих, хто керує діями судді Зубова О.С, викликали і рейтинги опитувань з питання, за кого херсонці віддадуть голоси на найближчих виборах. Майже в усіх цих опитуваннях лідирує С.Кириченко. Ось і дана команда «ФАС!» на того, кого влада більше боїться, вірніше, можливості його бути обраним на найближчих виборах і проведення відповідних заходів по наведенню порядку в місті.

ПОМСТА ТА НЕНАВИСТЬ СУДДІ ВПРОДОВЖ РОКУ

Отримавши в січні 2011 року матеріали кримінальної справи, згідно яких Кириченко С.О. визнаний в осудному стані (рос. - вменяемом состоянии), суддя Суворовського районного суду м.Херсона Зубов Олександр Сергійович порушив вимоги Закону - ст.54 КПК України, з приводу обставин, що виключають участь судді в розгляді справи (щодо самовідводу), неодноразово відмовив Кириченку С.О. у задоволенні його обґрунтованої заяви про відвід судді Зубову О.С., хоча у 2009-2010 рр. за депутатськими зверненнями депутата Херсонської міської ради Кириченка С.О. порушувалися кримінальні справи за фактом винесення 29.02.2008 року суддею Зубовим О.С. незаконного рішення щодо комунального майна Херсонської міської територіальної громади, а також багаторазово розглядалися питання щодо направлення документів на притягнення судді Зубова О.С. до дисциплінарної відповідальності із загрозою для нього бути звільненим з посади судді.

Таким чином, суддя Зубов О.С. діє щодо Кириченка С.О. з мотивів особистої помсти, неприязні та ненависті за його принципову позицію, як депутата Херсонської міської ради і як громадського діяча, правозахисника і журналіста. Суддя Зубов О.С., з власної одноосібної ініціативи, своїми постановами від 25.03.2011 р. та від 14.07.2011 р. безпідставно призначив комплексну амбулаторну а потім і стаціонарну судово-психіатричну, психологічну експертизу відносно Кириченка С.О. нібито під приводом встановлення стану осудності Кириченка С.О., який ні в кого не викликає сумніву. Він зобов'язав УМВС України в Херсонській області примусово виконати свою постанову щодо Кириченка С.О. і доставити його до Одеської психлікарні.

Але міліція не знайшла підстав для застосування ст.ст. 11, 12, 13, 14 Закону України «Про міліцію», так як вони не містять тих підстав, за яких можна було б вважати законним застосування міліцією примусових заходів (затримання, заходів фізичного впливу, спеціальних засобів тощо) щодо Кириченка С.О.

При цьому суддя Зубов О.С. не врахував право Кириченка С.О.  погоджуватися чи не надавати згоду на здійснення над ним медичного психіатричного і психологічного дослідження (експертизи).

Відповідно до ст. 28 Конституції України «Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам».

Відповідно до ст.11 Закону України «Про психіатричну допомогу»: «Психіатричний   огляд   проводиться   лікарем-психіатром   на прохання  або за усвідомленою згодою особи». В цій же статті також визначені і випадки, коли «Психіатричний огляд особи може бути  проведено  без  її усвідомленої згоди або  без  згоди її законного представника у випадках,  коли  одержані  відомості  дають достатні підстави для обгрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:

вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або

неспроможна самостійно  задовольняти  свої  основні   життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або

завдасть значної  шкоди   своєму   здоров'ю у   зв'язку   з погіршенням  психічного  стану  у  разі ненадання їй психіатричної допомоги».

Аналогічно, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.97  «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» (Із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05.98):

«14. Судово-психіатрична експертиза  призначається, коли вирішення кримінальної або цивільної справи залежить від визначення психічного стану особи на час вчинення нею певного діяння (бездіяльності) чи укладення угоди за наявності сумнівів щодо її спроможності усвідомлювати значення своєї поведінки внаслідок психічної хвороби або тимчасового розладу душевної діяльності. Ознаками такої поведінки можуть бути НЕВМОТИВОВАНІ, НЕАДЕКВАТНІ ЧИ НЕКОНТРОЛЬОВАНІ ДІЇ ОСОБИ В МОМЕНТ ВЧИНЕННЯ ПРОТИПРАВНОГО ДІЯННЯ АБО В ПРОЦЕСІ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ, а так само при укладенні цивільно-правової угоди».

Згідно цієї ж Постанови:

«Судово-психіатрична експертиза обов'язково призначається: - для визначення психічного стану обвинуваченого ЗА НАЯВНОСТІ У СПРАВІ ДАНИХ, які викликають сумнів щодо його осудності (п. 3 ст. 76 КПК;

• щодо особи, яка у зв'язку зі своїми психічними або фізичними вадами нездатна правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати показання про них (ст. 69 КПК).

Ніяких, із перелічених у Постанові Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.97  «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» підстав та обставин в постановах Суворовського суду м.Херсона  від 25.03.2011 р. та 14.07.2011 р. про призначення експертизи не міститься. Це достатньо для висновку, що ця постанова винесена безпідставно і незаконно та підлягає скасуванню.

ПІДСУДНИЙ НАДАЄ ДОКАЗИ, ЩО ВІН ЗДОРОВИЙ АЛЕ…

Як видно із наведеного вище, на Кириченка С.О. не поширюються випадки застосування щодо нього психіатричного огляду без його усвідомленої згоди.

При цьому за вільною усвідомленою згодою Кириченка С.О. лікарі-психіатри трьох медичних психіатричних закладів (Херсонської області, Миколаївської області, Одеської області) в період з 30.03.2011 р. по 05.10.2011 р., здійснили чотири психіатричні огляди Кириченка С.О. визначивши стан його здоров’я, як «без ознак психічного розладу», здатним виконувати обов’язки опікуна та зберігати і застосовувати вогнепальну зброю. Цим лікарняні установи, наданими Кириченку С.О. документами, підтвердили стан осудності (рос. - вменяемости) Кириченка С.О. та його можливість здійснювати повноцінний захист своїх прав під час розгляду справи у суді. Та суддя Зубов О.С. цим не задовольняється, безпідставно не визнає медичних висновків фахівців-психіатрів навіть тих медичних закладів, в яких він же призначав здійснення експертизи. Суддя Зубов О.С. не бажає продовжувати розгляд справи і всупереч висновкам спеціалістів трьох медичних установ Миколаївської, Одеської та Херсонської областей про психічне здоров’я Кириченка С.О., продовжує вперто наполягати на здійсненні саме тої експертизи, яка пов’язана із позбавленням волі (взяття під варту) Кириченка С.О. на тривалий час.

На судовому засіданні 02.12.2011 р. суддя Зубов О.С. роз’яснив Кириченку С.О. ст. 274 КПК України таким чином: «Вважати його дії по неявці спочатку на амбулаторне, а потім дослідження стаціонарної експертизи, як за  невиконання рішення суду, яке зобов’язує з’явитися, та свідчить про те, що Кириченко С.О. відмовляється виконати процесуальне рішення суду, ПОСТАНОВИВ, надати Кириченку С.О. 15 днів для добровільного виконання судового рішення і роз’яснює ст.274 КПК України».

При цьому суддя Зубов О.С. навмисно або несвідомо не врахував норми ст.150 КПК України, згідно якої «При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховуються тяжкість злочину, вік особи, стан її здоров’я, сімейний і матеріальний стан та інші обставини що її характеризують».

На своєму постійному утриманні Кириченко С.О. має трьох залежних виключно від нього осіб:

1) матер, Кириченко Тамару Гаврилівну 21.07.1926 р. н., вдови інваліда Великої Вітчизняної війни. Підопічна мати є похилого віку, якій 85 років, заради якої Кириченко С.О. змінив постійне проживання в м.Києві на м.Херсон. Стан її  здоров’я такий, що вона пересувається лише в межах стін будинку, де живе. Вона має кілька тяжких захворювань, неспроможна виходити до магазинів за продуктами, платити комунальні та інші платежі, робити домашні роботи. Все це щоденно здійснює Кириченко С.О.. Таким чином життя його безпорадної матері цілком залежить від справності та належності виконання ним щоденно обов’язків по її догляду;

2) дружину Кириченко Людмилу Анатоліївну, яка тимчасово не працює, не має засобів для прожиття, не має рідних в м.Херсоні та доглядає новонароджену доньку;

3) новонароджену доньку Кириченко Анастасію Сергіївну, яка народилася в листопаді 2011 року.

СУДДЯ ЗАГРОЖУЄ ВЖЕ БАГАТЬОМ

Тому дії судді Зубова О.С. по безпідставному застосуванню до Кириченка С.О. взяття його під варту, з метою примусу до проходження судово-психіатричної експертизи, є особливо небезпечними, бо ставлять під загрозу здоров’я і життя його немічної престарілої матері, безпорадної новонародженої доньки, позбавленої засобів для прожиття дружини. Таким чином є підстави вважати, що суддя Зубов О.С. використовує психіатрію, як засіб розправи і переслідувань, так як питання, винесені суддею Зубовим О.С. на експертизу, в більшості не належать до обставин кримінальної справи, що розглядається і виходять за межі встановлення основного питання щодо осудності чи неосудності Кириченка С.О.

Впродовж майже року суддя наполегливо не хоче продовжувати розгляд кримінальної справи по суті висунутого звинувачення, навіть не дивлячись на систематичні клопотання Кириченка С.О. продовжити розгляд справи.

За логікою здійснених дій та прийнятих рішень головною метою судді Зубова О. С., ймовірно. є не здійснення розгляду кримінальної справи і прийняття по ній рішення, а забезпечення Кириченку С.О. стану ОБМЕЖЕНОЇ ОСУДНОСТІ для призначення, як кримінального покарання, так і застосування примусових заходів медичного характеру (ст.20 КК України).

Недопустимою обставиною в такій ситуації є місцева кругова порука, яка призвела до відмов апеляційною інстанцію Кириченку С.О. в розгляді його скарг з мотивів, що постанови судді Зубова О.С. про призначення судово-психіатричної експертизи не впливають на розгляд справи, а оскарження їх може бути здійснено разом із оскарженням вироку по справі.

Також і касаційна інстанція відмовила Кириченку С.О. в законному його праві у витребуванні кримінальної справи з мотивів, що постанова Зубова О.С. про призначення судово-психіатричної експертизи не перешкоджає провадженню у справі. При цьому сама кримінальна справа не розглядається по суті, і впродовж року зупинилася на початковій стадії оголошення прокурором обвинувального висновку.

Подальший тиск судді Зубова О.С. на Кириченка С.О. з вимогою вимусити здійснити судово-психіатричну експертизу суперечить праву Кириченка С.О. не погоджуватися на проведення щодо нього судово-психіатричної експертизи, бо він є в стані осудності, не уникає участі у розгляді справи, ніхто його в цьому праві не обмежував. а сам підсудний наполягає на розгляді справи В Україні ще діє ПРИНЦИП ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА, відповідно до якого зокрема людина,  її права  та  свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Це стосується і Кириченка С.О. та його прав.

ЗАКОНИ ПРО ОДНЕ, А СУДДЯ ПРО ІНШЕ

Чинне законодавство передбачає більш гуманні та прийнятні види проведення експертиз, особливо до обставин, в яких знаходиться Кириченко С.О. та його рідні. Згідно ст. 310 КПК можливе проведення експертизи в суді, яке і може призначити суддя Зубов О.С., не позбавляючи рідних Кириченка С.О. їхнього головного помічника і годувальника Але він цього не здійснює, обравши найбільш брутальну форму тиску на Кириченка С.О. та його рідних, поставивши в умови перспективи позбавлення нужденних людей (безпорадної матері, непрацюючої дружини, новонародженої доньки) їх годувальника, законного опікуна та єдиного помічника. Протиправність дій судді Зубова О.С. з цього питання підтверджується наступним.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 5 липня 1996 року N 194 «Про удосконалення організації судово-психіатричної експертизи в Україні» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони здоров'я України від 11 січня 2010 року N 1) в пункті 4. зазначено:

«4. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій:

4.1. Забезпечити кваліфіковане проведення стаціонарних та амбулаторних експертиз закладами, що передбачені пунктами 1, 2, 3 даного наказу».

«Переліком амбулаторних судово-психіатричних експертних комісій і територій, які вони обслуговують» у цьому Наказі закладом для проведення амбулаторної судово-психіатричної експертизи визначено Херсонську обласну психіатричну лікарню (м. Херсон), яка обслуговує Херсонську область (місто), судово-слідчими органами яких призначено проведення судово-психіатричної експертизи.

Окрім цього, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.1997 р. «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» (Із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.98) передбачено, що «Судово-психіатрична експертиза в судовому засіданні може мати характер амбулаторного обстеження, якщо питання про її проведення виникло під час судового слідства».

Таким чином, в порушення існуючого порядку визначення місця та установи (лікарняного закладу), згідно якого судово-психіатрична експертиза Кириченка С.О. повинна була визначена суддею Зубовим О.С. в судовому засіданні при розгляді справи спеціалістами Херсонської обласної психіатричної лікарні (м. Херсон) або в амбулаторному порядку в тій же Херсонській обласній психіатричній лікарні (м. Херсон), - суддя Зубов О.С. визначив інший порядок та місце проведення судово-психіатричної, психологічної експертизи Кириченка С.О., ніж це передбачено чинним законодавством.

Відомі спортсмени України високими досягненнями і рекордами приносять славу країні та роблять відомою свою державу, регіон, місто, село. Відомі політики України привертають увагу всесвітньої спільноти до нашої країни. Але історії відомі і факти, коли не тільки на позитиві поширюється знаність тої, чи іншої особи. Ос, наприклад, львівський суддя-«посівальник» Ігор Зварич та судді Шевченківського районного суду м.Києва на довгі роки привернули увагу мільйонів людей не тільки в Україні до проблеми корупції в судах. Є приклади, коли судді зі зброєю в руках вирішують свої проблеми серед громади.

То ж, схоже, що і суддя Зубов О.С. свідомо чи несвідомо працює на «популяризацію» Херсона серед широкої спільноти людей та країн, щоб ті знали, як круто в Херсоні вирішуються питання щодо відомої і знаної людини, яка необачно пішла проти інтересів місцевої влади, а, можливо, і не тільки місцевої.

Знаючи С.Кириченка, багато людей певні, що це прокурорсько-судове переслідування не зупинить його в досягненні тої мети, заради якої він щодня живе і допомагає багатьом людям в захисті їх законних прав і інтересів – справедливості і достатку для всіх.

МИКОЛА КРОПОТОВ

БРОНШТЕЙНАМ  МОЖНО  ВСЕ!

По иному и не скажешь когда оценишь жизнь жителей Херсона, да и Украины в течение нескольких последних лет. Это видно из короткой, но очень наглядной истории.

Живет в Херсоне Бронштейн. Сейчас он пенсионер, но донедавна в течение многих лет возглавлял школу, в которой еврейских детей обучают быть настоящими евреями и любить евреев. Он считает себя человеком уважаемым, интеллигентным. Уйдя на пенсию, продолжает активную жизнь, будучи членом сразу нескольких еврейских организаций и обеспечивая работу пресс-центра единственной в Херсоне синагоги. Раввин иудейской организации, приехав из Израиля и не зная многих традиций Украины, во многом полагается на Бронштейна. И мэр Херсона дружит с раввином и Бронштейном, часто с ними общается, советуется.

Бронштейну доверяют обнародовать информацию о жизни еврейской общины Херсона и Украины, а также слушать местное радио, смотреть местное телевидение и тщательно вычитывать местные газеты. За это раввин и его окружение очень благодарны Бронштейну. И он оправдал их доверие, вовремя заметив, что в одной из местных газет и на одноименном местном радио какой-то местный Кириченко часто говорил о проблемах, в создании которых активное участие принимают те, с которыми дружат Бронштейн, раввин и мэр Херсона.

Это олигархи и многие другие богатые люди, принадлежащие к одной нации и вере, живущие в Киеве, Херсоне, да и за границей тоже. Кириченко от многих из них защищал людей, боролся за возвращение пляжа «Лилея», отобранного у херсонцев, возвращение другой коммунальной собственности, препятствовал расхищению бюджета города. Говорил, что пока бронштейны-рабиновичи не начали обманывать славянских людей обещаниями процветания после якобы необходимой приватизации заводов и фабрик, никто не знал нужды в работе и заработке. Кириченко настаивает на национализации в пользу народа этих заводов и фабрик, говорил еще о многом утраченном славянами, в том числе власти на своей земле, средств массовой информации, культуре, памяти и традиций. Он делился в своих газетных статьях и выступлениях на радио тем, что нужно сделать для того, чтобы вернуть славянам и всему народу Украины для своего достатка, славы и традиций.

Об услышанных выступлениях Кириченко в газете и на радио Бронштейн рассказывал раввину, мэру и многим своим товарищам. Они очень разозлились за эти слова на Кириченко и договорились, что нужно написать прокурору о том, что Кириченко словами призывает народ расправиться с ними и всеми евреями. Тем более они видели для себя угрозу от Кириченко и его слов в том, что тот собирался опять идти на выборы в депутаты и на мэра Херсона. От этого дружба и дела раввина, мэра, Бронштейна и их сторонников могли пострадать.

Когда раввин, Бронштейн и еще один их благотворительный друг подали свое заявление в прокуратуру, прокурор пошел навстречу желаниям Бронштейна и раввина, и за слова, напечатанные и произнесенные Кириченко, возбудил против него уголовное дело, как за нарушение равноправия между нациями.

Это было сделано как раз накануне последних выборов, чтобы не дать Кириченко в них поучаствовать. Замысел Бронштейна удался. В результате выборов сохранились не только дружба, но и должности мэра Херсона, раввина и их друзей-товарищей. Вот только у Бронштейна, мэра и раввина остался страх того, что Кириченко может и на следующих выборах помешать их дружбе, должностям и делам.

Началось активное слушание в суде уголовного дела, возбужденного против Кириченко за его слова. А поручили судить Кириченко судье, от которого Кириченко защищал херсонцев и даже успел добиться возбуждения уголовного дела против этого судьи-нарушителя. Народ будоражит молва, что Бронштейн с раввином, мэром и друзьями очень поддерживают судью, и не только морально.

Но, на их удивление Кириченко вместо того, чтобы покориться и перестать сеять смуту, продолжил не только людей защищать, но и сопротивляться вынесению против него приговора за высказанные им слова.

Тогда Бронштейн с друзьями тоже решили использовать свое слово. В одной из местных газет Бронштейн начал тупо поносить Кириченко, называя его «г…внометом», обвинять, что тот ходит по кабинетам и разбрасывает по ним экскрименты, называет Кириченко психически неуравновешенным человеком, годами сеющим межнациональную рознь, неонацистом, местным олигархом, брехуном, владельцем ресторанного комплекса и др.

Тогда Кириченко  решил, что у него есть право защитить свою честь и достоинство от неправдивых слов Бронштейна. Тем более, что он не ходил с экскриментами по кабинетам, является психически здоровым, любящим людей всех национальностей, не имеет бизнеса и богатств, в т. ч. и ресторанного комплекса, исповедующим веру и правду. Когда после долгих заседаний состоялся суд по рассмотрению иска Кириченко к Бронштейну о том, чтобы суд вынес решение признать неправдивыми оскорбления, унижения и вымысел, то суд прислушался к настроению и желанию Бронштейна. Суд отказал Кириченко в иске о защите чести и достоинства, несмотря на то, что у Бронштейна нет доказательств тех фактов, о которых он писал в местной газете. Да и оскорбления человека законом не дозволены.

Но по логике судьи вышло наоборот. Слова Кириченко – это зло и неправда, за которые его судят уголовным законом на основании заявления Бронштейна. А слова Бронштейна – это истина. Вот и получается, что даже попытка Кириченко найти защиту хотя бы в гражданском суде, лишний раз доказала, что ЕГО СЛОВО, подтвержденное правдивыми фактами ОСУДНОЕ и гонимое. А СЛОВО БРОНШТЕЙНА - ВСЕМОГУЩЕЕ!

Вот и выходит, что в Херсоне, как и в Украине, такие порядки, что Бронштейнам можно все! А Кириченкам нельзя ничего!

Николай Сазонов

20 травня 2011 року відбулося чергове засідання у Суворовському районному суді м.Херсона під головуванням судді Зубова О.С., який є головуючим по кримінальній справі за частиною першою ст.161 Кримінального кодексу України («Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань»), порушеної проти депутата Херсонської міської ради V-го скликання (2006-2010 рр.) Кириченка Сергія Олександровича.

По суті розгляду справи того дня не було, так як за словами судді О.Зубова матеріали кримінальної справи знаходяться ще у Миколаївській обласній психіатричній лікарні, яка визначена ним експертною інстанцією із проведення комплексної судово-психіатричної та психологічної експертизи відносно С.Кириченка.

Сам підсудний С.Кириченко аргументував незаконність призначення 25.03.2011 року суддею О.Зубовим такої експертизи і подав 11.04.2011 р. апеляцію до Херсонського обласного апеляційного суду на постанову судді О.Зубова про призначення експертизи.

Вранці 18.05.2011 року Херсонський обласний апеляційний суд розглянув у відсутності підсудного апелянта С.Кириченка його апеляцію і відмовив у її розгляді з мотивів, що громадянин не має права за діючим законодавством оскаржувати до вищої інстанції ті дії судді, які прямо не зазначені в Законі.

А якщо у підсудного є аргументовані скарги на якісь незаконні дії судді, який той вчиняє під час процесу розгляду справи, то він може їх оскаржити лише після винесення тим же суддею кінцевого вироку по справі.

Таким чином держава наперед встановила, що суддя завжди є правий, а підсудний повинен терпіти усі можливі порушення і беззаконня до кінця процесу, а потім їх разом усі і оскаржити. Цікавим є той факт, що по пошті повідомлення про розгляд апеляції в Херсонському обласному суді С.Кириченко отримав о 18 год. 15 хв. 19.05.2011 р., сам розгляд справи був о 10.00 год. 18.05.2011 р., а на конверті стояла відмітка поштового відділення про прийом 17.05.2011 р. повідомлення про розгляд апеляції.

Таким чином не тільки районний суд, а, як видно і Херсонський обласний апеляційний суд також реалізує політику позбавлення громадянина С.Кириченка права і можливості використати своє право на захист. Що ж, як кажуть, не ту країну назвали Гондурасом! Історія лише свідчить про те, що самі порушники прав людини самі у відповідний момент попадають під «каток» тих же беззаконь, які вони ж скоювали відносно інших.

На засіданні 20.05.2011 року суддя О.Зубов призначив час і дату наступного судового засідання, яке повинно відбутися о 13.30 год. 14.07.2011 року.

До цієї дати суддя планує відгуляти свою відпустку і з новими силами продовжити розгляд однієї із найбільш скандальних судових справ останнього часу.

Запугивание славян, новая тактика - снимание на видео тех кто пришел высказать  свое мнение.

Все желающие приходите. Надо взять паспорт, чтобы войти в здание.

Фото сделано перед первым судебным заседанием. Осень 2010.

Работник милиции в руке держит видеокамеру. Снимали тех, кто пришел поддержать Сергея Кириченко и славянскую нацию. Возможно, так планировали психологически повлиять на неравнодушных граждан.

В Апеляційний суд Херсонської області

73000 м.Херсон; вул. 295-ї Стрілецької дивізії, 1а

Телефон:  (0552) 42-02-15

Від Кириченка Сергія Олександровича, 1961 р. н.

(підсудного), на захист своїх прав

прожив.: вул., м. Херсон, 73001

обвинувачується за ч. 1 ст.161 КК,

перебуває на підписці про невиїзд

на постанови Суворовського районного суду м.Херсона

від 28.03.2011 р. та від 25.03.2011 р.

у кримінальній справі № 1-988/10

Копія: Прокуратурі Херсонської області,

адреса: 73000, м.Херсон, вул.Петренка, 33

АПЕЛЯЦІЯ

в порядку п.2), ч. 2 ст. 347, п.11) ст.348, ст.ст.349, 350 КПК України на

постанови Суворовського районного суду м.Херсона

від 28.03.2011 р. та від 25.03.2011 р. про призначення комплексної амбулаторної судово-психіатричної, психологічної експертизи стосовно Кириченка Сергія Олександровича, 1961 р. н.

Постановами Суворовського суду м.Херсона від 25.03.2011 р. та від 28.03.2011 р. було призначено комплексну амбулаторну судово-психіатричну, психологічну експертизу у відношенні Кириченка Сергія Олександровича, 19.05.1961 року народження і поставлено додаткові питання на вирішення експертів.

Як підсудний, з цими постановами судді Суворовського районного суду м.Херсона Зубова О.С. я не погоджуюсь. Вважаю, що ці постанови є незаконними і нічим не обґрунтованими.

З тих підстав, що «законність» у всякому разі передбачає відсутність будь-якого свавілля. Факти говорять про інше.

Починаючи з 12.01.2011 року головуючий у справі суддя Зубов О.С. почав розгляд кримінальної справи з порушень норм матеріального та процесуального права. Чисельність і особистісна направленість цих порушень  проти моєї особи, як підсудного, вже дозволяє зробити висновок, що суддя Зубов О.С. керується не нормами Конституції і законів, як того вимагає стаття 19 Конституції України, а мотивами неприязні, ненависті та помсти до мене особисто.

Згідно Закону (ст.54 КПК) суддя Зубов О.С. не може брати участь в розгляді справи проти мене, так як впродовж декількох останніх років я, як депутат Херсонської міської ради, постійно захищав інтереси Херсонської міської територіальної громади від будь-яких протиправних посягань, в т. ч. і з боку судді Зубова О.С. В результаті моїх звернень прокуратурою було порушено кримінальну справу за ст.375 КК України по факту винесення суддею Зубовим О.С. рішення 29.02.2008 року щодо визнання законним відчуження дружині Тишкевича О.В. – Тишкевич Л.І. комунального майна у вигляді 694,2 кв. метри площі у приміщенні будинку по вул.Фрунзе, 2 (див. Заяву про відвід в матеріалах справи та відповіді прокуратури області).

Не дивлячись на дві вмотивованих заяви про його відвід у справі із докладеними доказами (є в матеріалах справи), суддя Зубов О.С. двічі їх необґрунтовано відхилив, не взявши самовідводу.

Також і інші обґрунтовані клопотання мої та мого захисника, щодо направлення справи на додаткове розслідування у зв’язку із порушенням прокуратурою мого права на захист і проведення досудового слідства повністю без моєї участі, суддя Зубов О.С. не задовольнив.

Не задовольнив суддя Зубов О.С. і клопотання щодо проведення додаткової комплексної експертизи тих публікацій, які спотворено частково були досліджені, а також тих публікацій та матеріалів, які експертиза зовсім не досліджувала.

Не задовольняє суддя Зубов О.С. і мої клопотання про витребування тих документів та доказів, без наявності яких не може бути встановлена істина по справі.

Відмовив суддя і в задоволенні мого клопотання про виклик тих свідків, які є суб’єктами тих публікацій, за які мені інкримінується скоєння злочину.

Відмовив суддя і в задоволенні мого обґрунтованого клопотання про відвід експерту.

Порушує суддя Зубов О.С. і процедуру розгляду справи, встановлену кримінально-процесуальним кодексом. Це мало місце 24.02.2011 року, коли він, демонструючи попередню домовленість із заявниками по справі та проявляючи особисту зацікавленість, заздалегідь до прибуття підсудного та інших осіб, організував повне заповнення виключно їх прихильниками іншого приміщення для судового засідання, зненацька змінивши попереднє.

Аудіозаписами судових засідань фіксуються факти заборони суді Зубова О.С. на адресу підсудного користуватися записами, а також виголошувати підготовлені мною клопотання, що обмежує моє право на захист.

Виголошуючи усі свої постанови, суддя Зубов О.С., всупереч вимогам Закону, підкреслює те, що його постанови не підлягають оскарженню.

Наслідком постійного зростаючого роздратування судді Зубова О.С., неприязні, ненависті та помсти до мене особисто, стало його одноосібне рішення 25.03.2011 р. про безпідставне призначення комплексної амбулаторної судово-психіатричної, психологічної експертизи у відношенні до мене – Кириченка С.О.

Цим допущено порушення наступних норм матеріального і процесуального права.

Суддя безпідставно особисто ініціював та застосував свої повноваження, чим вийшов за їх межі, призначивши оскаржувану експертизу.

Відповідно до статті 196 КПК України (Порядок призначення експертизи): «Експертиза призначається у випадках, передбачених статтями 75 і 76 цього Кодексу».

Судово-психіатрична експертиза в кримінальному процесі згідно зі статтями 76, 204 КПК України належить до числа експертиз, які обов'язково мають бути призначені на стадії досудового слідства для визначення психічного стану обвинуваченого або підозрюваного у тих випадках, коли в справі є дані, що викликають сумнів у їх осудності чи можливості в період провадження у справі усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Згідно статті 76 КПК України («Обов'язкове призначення експертизи»):

«Експертиза призначається обов'язково:

3) для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявності в справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності»

Згідно статті 204 КПК України («Визначення психічного стану обвинуваченого»):

«Коли в справі є дані, які дають підстави вважати, що обвинувачений під час вчинення суспільно небезпечного діяння був у неосудному або обмежено осудному стані, а також, коли він вчинив злочин в осудному стані, але після вчинення злочину захворів психічною хворобою, яка позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, слідчий для визначення психічного стану обвинуваченого призначає судово-психіатричну експертизу». Під час досудового слідства з 17.08.2009 р. по 21.12.2010 р. слідчі прокуратури не знайшли підстав для призначення такої експертизи.

Таким чином, призначаючи 25.03.2011 року на свій розсуд комплексну амбулаторну судово-психіатричну, психологічну експертизу, без наявності в справі даних, які давали б для цього підстави, при тому, що я повністю усвідомлюю свої дії та керую ними, суддя Зубов О.С. діяв всупереч вимог ст. ст.76, 196, 204 КПК України, які встановлюють підстави для призначення такої експертизи.

На підтвердження вищезазначеного в матеріалах кримінальної справи знаходяться такі документи:

СТОРІНКА 59, Том З 01.09.10 №26/1022-10

Головному лікарю Херсонського обласного наркологічного диспансеру

Головному лікарю Херсонського психіатричного диспансеру

У зв'язку із розслідуванням кримінальної справи №500100-09 прошу Вас надати на адресу прокуратури міста Херсона чи перебуває на диспансерному обліку гр. КИРИЧЕНКО СЕРГІЯ ОЛЕКСАНДРОВИЧА, 19.05.1961 року народження, місце народження: м.Херсон, прописаний: м.Херсон, вул.Люминофора, 11, кв.6, якщо стоїть, вказати з яким діагнозом.

Старший слідчий

прокуратури міста Херсона

молодший радник юстиції В.Лосенков

хххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххх

СТОРІНКА 60, Том З

ДОВІДКА

Надана гр-ну Кирченко Сергій Олександрович 1961 р. народження в тому, що він (вона) на обліку в Херсонській міській психоневрологічній поліклініці не перебуває.

Довідка надана в Прокуратуру м.Херсона 06.09.10 Лосенкову В.О.

Лікар підпис

Ххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххх

СТОРІНКА 61

(НА ОБОРОТЕ САМОГО ЗАПРОСА ЛОСЕНКОВА В.О.)

На учете не состоит зав. отд. Блажевская И.А., мед. сес. Швестко З.А. (наркологічний диспансер).

Таким чином в матеріалах справи відсутні дані, які викликають сумнів щодо осудності Кириченка С.О. через визначення його психічного   стану.

Призначення такої експертизи передбачено відносно підозрюваного або обвинуваченого. При цьому судовою практикою майже не застосовується така експертиза призначенням щодо підсудного.

Суддя відмовив мені - підсудному Кириченку С.О. в задоволенні моїх клопотань щодо направлення справи на додаткове розслідування, щодо здійснення комплексної судової психолого-лінгвістично-релігієзнавчої експертизи. Таким чином суддя Зубов О.С. демонструє упередженість та умисну цільову вибірковість у поповненні матеріалів кримінальної справи доказами, які можуть оцінюватись виключно проти мене, як підсудного, а не об'єктивно визначати дійсні обставини справи. А тим більше суддя всіма засобами протидіє будь-якій можливості мені, як підсудному в отриманні доказів на підтвердження відсутності моєї вини або ж правомірності моїх дій.

Також і по змісту самої постанови від 25.03.2011 року про призначення комплексної амбулаторної судово-психіатричної, психологічної експертизи у відношенні підсудного Кириченка Сергія Олександровича суддя Зубов О.С. допустився постановлення завідомо неправосудної постанови.

Так у змісті постанови судді Зубова О.С. від 25.03.2011 року про призначення медичної експертизи, всупереч ст.ст.19, 62 Конституції України зазначені обставини, які не встановлені обвинувальним вироком суду, як і вина мене - Кириченка С.О. у вчиненні їх. Мова йде про факти двох кримінальних справ, порушених проти мене у 2008 році і закритих провадженням на підставі акту амністії. Але суддя Зубов О.С. незаконно продовжує провадження по вже припинених кримінальних справах, про що зазначає у мотивувальній частині постанови від 25.03.2011 р.

Дії судді є неадекватними у порівнянні з діями прокурора, слідчого та інших осіб, які здійснювали досудове слідство.

Використавши весь арсенал протиправних засобів позбавлення мене прав на захист, суддя Зубов О.С. провокує все нові і нові форми приниження моєї честі та гідності. У даному випадку, в черговий раз явно зловживши своїми правами, незаконно, без мотивів та підстав, які б містилися в матеріалах справи, ЗА ВЛАСНОЮ ІНІЦІАТИВОЮ, призначив судово-психіатричну, психологічну експертизу. При цьому прокурор у процесі Фролов О.С., на пропозицію судді Зубова О.С. призначити судово-психіатричу, психологічну експертизу, ВИСЛОВИВСЯ ПРОТИ ТАКОЇ ЕКСПЕРТИЗИ (матеріали аудіозапису від 25.03.2011 р.)

Дії судді Зубова О.С. все більше нагадують особистісні знущання наді мною, коли ним застосовуються все більше неадекватні засоби тиску не тільки на мою психіку, мою особистість, але і впливаючи на психіку та особистість моїх найближчих родичів. Такі дії судді мають всі ознаки знущання наді мною, як над особистістю, носять явний провокаційний характер в розрахунку вивести мене з психологічної рівноваги та використати потім в якості доказу правомірності призначення ним експертизи. При цьому суддя Зубов О.С. робить це особливо витончено. Час (дату) незаконного, безпідставного призначення мені судово-психіатричної експертизи суддя Зубов О.С. визначив саме тоді, коли дізнався, про стан здоров’я одного із членів моєї сім’ї. Розрахунок судді Зубова О.С. щодо впливу не тільки на мене особисто, але і на мою сім’ю виправдався. Саме незаконні дії судді Зубова О.С. стали причиною загрози здоров'ю члена моєї сім’ї, і, як наслідок, постійного знаходження під наглядом лікаря. При цьому суддя продовжує застосовувати усе нові засоби тиску на мене і вже на мою сім’ю.

Таку поведінку судді, окрім законодавчого недоліку інституту відведення суддів, можна пояснити тим, що суддя з кожним засіданням все більше втрачає впевненість у можливості винесення мені обвинувального вироку.

Призначення безпідставно судово-психіатричної, психологічної експертизи – це акт примусу, цілеспрямована провокаційна діяльність щодо мене і моєї сім’ї, насилля щодо моєї особистості, порушення моїх цивільних немайнових прав, незаконний вплив на мою сім’ю.

У відповідності до порядку, встановленому статтею 11 Закону «Про психіатричну допомогу», вже в період часу після призначення зазначеної експертизи суддею Зубовим О.С., я пройшов вже два психіатричних огляди (копії додаються), які підтверджують наявність в мене стану психічного здоров’я для виконання функцій опікуна, що виключає необхідність проведення безпідставно призначеної судом експертизи.

Також недоліком оскаржуваних постанов є те, що суддя не послався у них ні на норми положень Закону «Про психіатричну допомогу», якими б обґрунтував підстави направлення мене на експертизу, ні на матеріали справи, в яких були б дані, які містили відомості, що дають достатні підстави для обгрунтованого припущення про наявність у особи (підсудного) тяжкого психічного розладу (ст.11 Закону «Про психіатричну допомогу»), або захворювання психічною хворобою, яка позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними (ст.204 КПК),

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.97  «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» (Із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05.98):

«14. Судово-психіатрична експертиза  призначається, коли вирішення кримінальної або цивільної справи залежить від визначення психічного стану особи на час вчинення нею певного діяння (бездіяльності) чи укладення угоди за наявності сумнівів щодо її спроможності усвідомлювати значення своєї поведінки внаслідок психічної хвороби або тимчасового розладу душевної діяльності. Ознаками такої поведінки можуть бути невмотивовані, неадекватні чи неконтрольовані дії особи в момент вчинення протиправного діяння або в процесі провадження у справі, а так само при укладенні цивільно-правової угоди».

Далі зазначена Постанова містить перелік завдань і підстав для призначення експертизи:

«Судово-психіатрична експертиза  обов'язково призначається: - для визначення психічного стану обвинуваченого за наявності у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності (п. 3 ст. 76 КПК (1001 - 05);

• щодо особи, яка у зв'язку зі своїми психічними вадами нездатна правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати показання про них (ст. 69 КПК (1001 - 05);

• для визначення психічного стану особи в справах про визнання громадян недієздатними (ст.258 ЦПК (502-06);

• у справах про поновлення громадянина в дієздатності (ст.260 ЦПК (1502-06).

У пункті 16. Постанови № 8 від 30.05.97 зазначено, що:

«Призначення судово-медичної експертизи є обов'язковим:

• для встановлення причин смерті (п.1 ст.76 КПК (1001-05);

• для встановлення тяжкості й характеру тілесних ушкоджень (п.2 ст.76 КПК);

• для встановлення статевої зрілості потерпілої у справах про злочини, передбачені ст.120 КК (2001-05) (п.4 ст.76 КПК);

• для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність, а відповідних документів немає і їх неможливо одержати (п.5 ст.76 КПК);

• щодо осіб, які у зв'язку зі своїми фізичними вадами не здатні правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати про них показання (ст.69 КПК). Звернути увагу судів на те, що в компетенцію судово-медичного експерта не входить вирішення питань щодо можливості перебування підсудного під вартою чи його участі у слідчих діях у зв'язку зі станом здоров'я. Перед судово-медичним експертом можуть бути порушені питання лише про стан здоров'я підсудного та про можливість надання йому медичної допомоги - амбулаторної, в умовах стаціонару чи в інших спеціально створених умовах».

Ніяких, із перелічених у Постанові Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.97  «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» підстав та обставин в оскаржуваній постанові Суворовського суду м.Херсона  від 25.03.2011 р. про призначення експертизи не міститься. Це достатньо для висновку, що ця постанова винесена безпідставно і незаконно та підлягає скасуванню.

У справі, порушеній проти мене, відсутні обставини, які б потрібно було доказувати засобами судово-медичної експертизи, як науково-практичного дослідження. Усі обставини справи досліджувались і надалі можуть досліджуватись ФАХІВЦЯМИ ПРАВА СУТО ПРАВОВИМИ ЗАСОБАМИ. Я цілком адекватна, психічно здорова людина зрілого віку (50 років), яка щодня здійснює організаційні, розумові функції серед колективів людей, є журналістом та громадсько-політичним діячем всеукраїнського рівня, очолюючи на виборних посадах партійні та громадські об’єднання (Голова Херсонської обласної організації Республіканської Християнської партії України, Голова Херсонської міської профспілкової організації «Народний контроль», Голова Херсонської обласної організації Всеукраїнського комітету оборони прав людини, Голова Херсонського обласного об’єднання християн-демократів та ін.).

На сьогодні я є Головою комітету з питань  регуляторної політики та розвитку підприємництва (виборна посада) у складі Громадської ради при Херсонській обласній державній адміністрації (виборний орган), маючи при цьому статус члена Правління Громадської ради та Заступника Голови Громадської ради при Херсонській облдержадміністрації (виборний статус).

Суддя Зубов О.С. – ЄДИНА ЛЮДИНА із всіх багаточисельних людських контактів за 50 років мого життя, яка поставила САМЕ У ПРИМУСОВОМУ ПОРЯДКУ (явно зловживаючи своїм статусом судді) питання щодо адекватності моїх дій та мого психічного здоров’я.

У постанові Суворовського суду м.Херсона про призначення судово-психіатричної, психологічної експертизи, суддя використав щодо мене ФАКТОР ПРИМУСУ, яким наділила його держава через повноваження (право) судді на призначення судово-психіатричної експертизи.

Згідно п.8 Наказу Міністерства охорони здоров’я №397 від 08.10.2001 р., яким затверджено «Порядок проведення судово-психіатричної експертизи» об’єктами експертизи є «обвинувачені та підсудні, стосовно яких в органах слідства та суду виникли сумніви щодо їх осудності або можливості за психічним станом брати участь у слідчих діях чи судовому засіданні».

В органах слідства не виникло сумніву щодо моєї осудності або можливості за психічним станом брати участь у слідчих діях чи судовому засіданні. Такий безпідставний, невмотивований і неадекватний «сумнів» висловив лише суддя по справі, якому я вже двічі заявляв обґрунтований відвід.

Ознайомившись із книгою «Советская психиатрия: заблуждения и умысел» (автори Н. Аликина, А. Коротенко), яка є результатом мультидисциплінарного дослідження жертв зловживань психіатрією в політичних цілях в СРСР (на території України), можна дослідити результати цього проекту. Вони полягають в тому, що робота в межах даного дослідження дозволила вивчити феномен перетворення психіатрії в каральний інструмент держави, який слугував для подавлення політичного та іншого інакомислення, яке кваліфікували це явище як психічне захворювання, ув’язнюючи до спецлікарень психічно здорових людей.

У зв’язку із цим прослідковується явна аналогія, коли своїми діями суддя Зубов О.С. демонструє зловживання у сфері судових повноважень при намаганні застосувати психіатрію, як каральний інструмент, для подавлення політичного та іншого інакомислення, зокрема щодо мене, як підсудного.

При цьому Законом України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року  N 1489-III у статті 3 визначена «Презумпція психічного здоров'я», коли:

«Кожна особа вважається такою,  яка не має психічного розладу, доки  наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України».

Суворовський районний суд м.Херсона у постановах від 25.03.2011 р. та від 28.03.2011 року не керувався підставами та порядком, передбачених цим Законом та іншими законами України, коли незаконно призначав у відношенні до мене судово-психіатричну, психологічну експертизу.

Також, всупереч норми статті 7 Закону України «Про психіатричну допомогу», у постанові суду Суворовського району від 25.03.2011 року проглядається мета отримати «потрібний діагноз» тоді, коли:

«Діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними  цінностями  або  на   будь-яких   інших підставах,  безпосередньо  не  пов'язаних  із станом її психічного здоров'я».

Я, Кириченко Сергій Олександрович, є відомим в Україні та за її межами, як громадсько-політичний діяч, вчений, кандидат юридичних наук, доцент, Заслужений юрист України, викладач права, капітан запасу юридичного складу Збройних Сил України, депутат Херсонської міської ради І-го скликання (1990-1994 рр.), народний депутат України ІІ-го скликання (1994-1998 рр.), народний депутат України ІІІ-го скликання 1998-2002 рр.), депутат Херсонської міської ради V-го скликання (2006-2010 рр.). Кожен факт та подія мого життя становлять інтерес для відповідної громадськості в Україні та за її межами. Впродовж останніх двох десятків років, кожні два роки я проходжу медогляд, як водій, а також кожні три роки на право носіння зброї. При цих медоглядах обов’язковим є огляд лікаря-психіатра та лікаря-нарколога. Ні в кого, в жодного лікаря, не викликали сумнів стан мого здоров’я, в тому числі і психічного. Це підкріплюється великим стажем мого безаварійного керування автомобілем та практикою безпечного носіння зброї.

Я добросовісно, в тому числі і як журналіст, користуюся своїми конституційними правами на свободу думки і слова. Саме наслідком політичної незгоди зі змістом моїх публікацій стали заяви осіб, в тому числі і іноземця, на підставі яких порушено кримінальну справу. Таким чином порушена проти мене кримінальна справа має усі ознаки політичного замовлення. Можливо, суддя Зубов О.С., при винесенні постанови про призначення оскаржуваної експертизи, не зважив на вище перелічені обставини, що також необхідно врахувати при обґрунтуванні підстав для скасування незаконних постанов про проведення у відношенні до мене зазначеної вище експертизи.

В оскаржуваній постанові Суворовського Суду м.Херсона від 25.03.2011 р. на стор.2 містяться явно упереджені і безпідставні оцінки суддею моїх дій, як «неадекватної поведінки», на що суддя не має права, так як у нього відсутній відповідний фах та повноваження.

Для встановлення істини по справі, яка розглядається в суді, судово-психіатрична експертиза не потрібна. Виправдувальний або обвинувальний вирок можна постановити і без такої експертизи.

Вищеозначені факти свідчать про грубі порушення моїх основних прав, як підсудного – в т. ч.  мого права на захист.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, ані юридичних, ані фактичних підстав, ані належним чином обґрунтованих і належним чином засвідчених документів та матеріалів справи, які б стали підставою для призначення судово-психіатричної, психологічної експертизи відносно мене – підсудного Кириченка С.О. у Суворовського районного суду м.Херсона при винесенні оскаржуваної постанови не було.

Таким чином, постанови Суворовського районного суду м.Херсона від 25.03.2011 р. та від 28.03.2011 р. є нічим не необґрунтованими і незаконними.

Враховуючи безпідставність, необґрунтованість і незаконність висунутих у постанові суду від 25.03.2011 року мотивів призначення судово-психіатричної, психологічної експертизи,

враховуючи відсутність в матеріалах справи обставин, які б свідчили про достатність підстав вважати, що я, як підсудний не можу керувати своїми діями під час розгляду справи у суді та нездатний правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати показання про них,

зважаючи також на стан мого здоров’я, в тому числі й психічного,  який ніколи і ні в кого не викликав сумнів,

враховуючи утримання мною непрацездатної матері похилого віку (85 років), вдови інваліда Великої вітчизняної війни, яка потребує мого щоденного догляду за нею, а також  дружини,

зважаючи на факти проходження мною психіатричних оглядів  30.03.2011 р. в Херсонській міській психоневрологічній поліклініці (лікар Бабинець Олена Миколаївна) і 31.03.2011 року в Миколаївській обласній психіатричній лікарні (лікар Шиндровський Володимир Феліксович) з підтвердженням мого психічного здоров’я та придатності виконувати повноваження опікуна,

керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.97  «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах»,

враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.28, ч.1 ст.29, п.8) ч.3 ст.129 Конституції України п.2), ч. 2 ст. 347, п.11) ст.348, ст.ст.349, 350, 353, 382 КПК України

ПРОШУ:

1. Відновити пропущений строк на апеляційне оскарження постанови Суворовського районного суду м.Херсона від 25.03.2011 року у зв’язку із його пропуском із поважних причин (непередбачуваний кількаденний виїзд для отримання консультацій по справі), а також  неналежним оформленням вимоги про скасування зазначеної постанови від 25.03.2011 р. у судовому засіданні 28.03.2011 р.

2. Невідкладно витребувати із Суворовського районного суду м.Херсона кримінальну справу № 1-988/10 в порядку ст. 382 КПК України.

3. Завчасно повідомити мене про час і місце розгляду апеляції.

4. Постанову Суворовського районного суду м.Херсона від 25 березня 2011 року про призначення комплексної амбулаторної судово-психіатричної, психологічної експертизи у відношенні мене – підсудного Кириченка Сергія Олександровича, 1961 р. н. -  скасувати у зв’язку з її незаконністю і необґрунтованістю.

5. Постанову Суворовського районного суду м.Херсона від 28 березня 2011 року про поставлення додаткових питань на вирішення експертів при здійсненні експертизи, призначеної Постановою Суворовського районного суду м.Херсона від 25 березня 2011 року  -  скасувати у зв’язку з її незаконністю і необґрунтованістю.

Додатки:

1) копія оскаржуваної Постанови Суворовського районного суду м.Херсона від 25 березня 2011 року про призначення комплексної амбулаторної судово-психіатричної, психологічної експертизи -  на 2 арк.; 2) копія оскаржуваної Постанови Суворовського районного суду м.Херсона від 28 березня 2011 року про поставлення додаткових питань на вирішення експертів при здійсненні експертизи – на 2 арк.; 3) Копія Висновку про стан здоров’я особи на підставі психіатричного огляду  30.03.2011 р. в Херсонській міській психоневрологічній поліклініці – на 1 арк.; 4) Копія Довідки 012476 Херсонської міської психоневрологічної поліклініки про результати психіатричного огляду 30.03.2011 р. та копія Квитанції до прибуткового касового ордера від 30.03.2011 р. – на 1 арк.; 5) Копія висновку про стан здоров’я особи на підставі психіатричного огляду  31.03.2011 року в Миколаївській обласній психіатричній лікарні – на 1 арк.; 6) Дві копії апеляції.

Підсудний С.О.Кириченко

« 11 » квітня  2011 р.

До цього висновку прийшли більшість із учасників чергового судового засідання 17.03.2011 року у Суворовському районному суді м.Херсона по розгляду кримінальної справи, порушеної за ч.1 ст.161 КК України (“Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань”) проти Сергія Кириченка.

Провокації, як це було минулого судового засідання 24.02.2011 року із переодяганням у концтабірну робу та обзиванням С.Кириченка «фашистом» та «неонацистом», 17.03.2011 р. вже не було. Та і суддя Зубов О.С. вже не чекав підсудного С.Кириченка, попередньо зайнявши із іудейською громадою приміщення слухань справи. В цей раз він навіть зайшов після підсудного, як це встановлено законом.

В залі попередньо зайняли частину місць члени іудейської громади. Але зробили вони це з запасом із розрахунку на підхід ще додаткових «сил». Сиділи вони не так щільно, як це довелося представникам неєврейської частини слухачів, що також спричинило конфлікт на етапі заповнення зали судових засідань іншими, бажаючими прийняти участь у слуханні резонансної справи. В результаті значна частина осіб неєврейського походження та декілька журналістів вимушені були покинути приміщення для слухань, так як розпорядник судових засідань не дозволила нікому стояти навіть попід стінами доволі просторого приміщення, яке із запасом вмістило б усіх бажаючих. Хоча при розгляді інших справ, наприклад Д.Бєлого, люди щільно стояли в приміщенні слухань справи.

Так що «ручна регуляція» складу «публіки» здійснювалася жорстко.

Суддя О.Зубов прийшов на засідання у супроводі п’яти  рослих чоловіків спецпідрозділу «Грифон», яких невдовзі використає за своїм призначенням.

Коли із запізненням на 40 хвилин суддя почав засідання, то не надаючи слово підсудному С.Кириченку, він довів до відома учасників процесу, що від підсудного надійшла чергова заява про його відвід, як судді та ще одне клопотання про направлення справи на дослідування. При цьому пан О.Зубов зовсім нічого не сказав про мотиви та обґрунтування цих двох документів. А коли підсудний С.Кириченко, у повній відповідності до закону сам побажав озвучити власну заяву та клопотання, то суддя О.Зубов грубо, в брутальній формі це заборонив під приводом, що нібито підсудний повторює те, що він за нього вже сказав.  На наполегливу вимогу С.Кириченка не позбавляти його прав підсудного, наданих йому законом суддя О.Зубов реагував погрозами, що підсудного виведуть із зали засідань і розгляд справи буде здійснюватися без нього.

С.Кириченку вдалося лише висловити одну фразу в обґрунтування заяви про відвід судді тим, що саме О.Зубов був у змові з організаторами провокації 24.02.2011 року і саме він (О.Зубов) дозволив членам іудейської громади попередньо зайняти усі місця в залі слухання справи. На думку С.Кириченка суддя цим проявив корумповані дії та особисту зацікавленість у співпраці із євреями-заявниками по справі, які висунули звинувачення підсудному.

Швидко порадившись сам із собою, суддя О.Зубов відмовив С.Кириченку в задоволенні його заяви.

Невгамовність підсудного та вперте бажання С.Кириченка скористатися своїми законними правами при розгляді його клопотання про направлення справи на додаткове розслідування так розлютило О.Зубова, що він у збуджено-психічному стані оголосив свою ухвалу застосувати до підсудного фізичну силу та вивести його із зали засідань. При цьому С.Кириченко наполягав надати йому законне право оголосити основні мотиви клопотання. Суддя сказав щоб підсудний своїми словами висловив основну думку. Але коли С.Кириченко зауважив, що він не може напам'ять цитувати фрази із постанови Пленуму Верховного Суду і йому потрібно, згідно наданих йому законом прав, зачитати лише одне речення із підготовленого ним клопотання щодо визначення доказів, одержаних незаконним шляхом, суддя О.Зубов просто розлютився і дав команду озброєним карабінерам «Грифону» силою виштовхати С.Кириченка із приміщення. В результаті боротьби одного підсудного із декількома спец бійцями він сам вийшов за поріг дверей, попередивши суддю про його  відповідальність за скоєні ним кримінальні дії.

Може ця остання фраза зіграла вирішальну роль. Через десять хвилин суддя О.Зубов запросив С.Кириченка до зали засідань під ультимативною вимогою, що той повинен коротко, своїми словами аргументувати своє клопотання про направлення справи на додаткове розслідування. Посилаючись на пункт 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» підсудний С,Кириченко зазначив, що усі докази по справі, незаконно порушеній проти нього, одержані незаконним шляхом, так як їх збирання і закріплення здійснено з порушенням гарантованих йому Конституцією України прав людини і громадянина на захист, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку та за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Внаслідок цього виникли обставини повернення справи на додаткове  розслідування  з  мотивів неповноти та неправильності досудового слідства. При цьому ця  неповнота  або  неправильність, за переконанням С.Кириченка,  явно не може бути усунута в судовому засіданні.

Суддя О.Зубов відмовив і в цьому аргументованому клопотанні підсудного.

Після цього головуючий оголосив початок судового слідства і спитав думку учасників процесу про можливість ознайомлення лише з резолютивною (заключною) частиною обвинувального висновку. Підсудний С.Кириченко категорично заперечив це і наполіг на тому, щоб прокурор повністю зачитав весь текст обвинувачення, а суддя ретельно роз’яснив, в чому саме полягають злочинні дії, в яких звинувачують підсудного.

Прокурор Фролов О.С. встиг прочитати шість із 23-ох сторінок тексту обвинувачення і підсудний С.Кириченко знов висунув вимогу судді О.Зубову про необхідність завершення слухання справи із-за темряви в приміщенні та закінченні роботи судових установ о 18.00 год. Суддя вимушений був задовольнити це клопотання підсудного і призначив наступну дату судового засідання на 23 березня 2011 року о 13.00 год. у 203 приміщенні будинку суду по вул.Маяковського, 6/29.

Після закінчення цього засідання С.Кириченко вголос прокоментував дії судді О.Зубова, як кримінальні і такими, що підпадають під ознаки статті 374 Кримінального кодексу України, так як у своїх діях суддя вчиняє грубе порушення права його, як підсудного, на захист.

Прес-служба ХМГО  «Слов’янська громада» 18.03.2011 р.

Вища кваліфікаційна комісія

суддів України

01032, вул. Жилянська, 120 А, м. Київ

« 07 » березня  2011 року

Заявник:   Кириченко Сергій Олександрович

Адреса фактичного проживання або місцезнаходження:   м.Херсон,....

Скарга

щодо неправомірної поведінки судді

1. Інформація про суддю (прізвище, ім’я, по батькові)

Зубов Олександр Сергійович,

- (назва місцевого чи апеляційного суду, в якому працює суддя)

Суворовський районний суд м.Херсона,

- номер судової справи, дата постановлення у ній рішення: справа №1-988/10, постанова про призначення кримінальної справи до судового розгляду від 17.01.2011 р. – підсудний по справі;

- номер судової справи, дата постановлення у ній рішення: справа №1-988/10, постанова про відмову у задоволенні заяви про відвід судді від 31.01.2011 р. – підсудний по справі.

2. Зазначити, відповідно до статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності:

¨   істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані зокрема:

¨   порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу);

¨   систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;

Обґрунтування в чому саме, полягає вищезазначена підстава:

1) Мною вже було в лютому ц. р. подано скаргу до ВККСУ щодо судді Зубова О.С. Керуючись статтями 237, 244, 246 КПК України, я, через подане мною клопотання 17.01.2011 р., зважаючи, що досудове слідство було прокуратурою м,Херсона здійснене без моєї участі, просив суд в особі судді Суворовського районного суду м.Херсона Зубова О.С. винести постанову про повернення справи на додаткове розслідування, так як під  час  порушення  справи, провадження  дізнання та  досудового слідства були допущені такі порушення  вимог  цього  Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Але суддя Зубов О.С., в порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, грубо порушив присягу судді і правила суддівської етики, та своєю Постановою про призначення справи до розгляду від 17.01.2011 р. призначив до судового розгляду кримінальну справу за обвинуваченням мене у скоєнні злочину за наявності обставин, коли під  час  порушення  справи, провадження  дізнання  або  досудового слідства були допущені такі порушення  вимог  цього  Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

2) Вдруге, у лютому ц. р. я звертався до ВККСУ із питання самовідводу та відводу судді Зубова О.С.. Не відреагував суддя Зубов О.С. на обставини, згідно яких він зобов’язаний був заявити  самовідвід, так як за моїми депутатськими зверненнями порушувались кримінальні справи проти нього.

Стаття 56 Кримінально-процесуального кодексу України зобов'язує суддю  заявити самовідвід при наявності обставин,  передбачених статтями 54 і 55 цього Кодексу. На цих же підставах відвід судді може бути заявлений підсудним. Бо впродовж декількох років я, як депутат Херсонської міської ради, направляв до правоохоронних органів депутатські звернення щодо притягнення судді Зубова О.С. до кримінальної відповідальності за скоєні ним злочини проти правосуддя та інтересів територіальної громади м.Херсона.

Але мою заяву про його відвід с суддя Зубов О.С. незаконно не задовольнив. Що дає підстави, що він вже увійшов  в стан здійснення помсти щодо мене за попередньо здійснені мною дії по притягненню судді Зубова О.С. до відповідальності.

Наведені вище обставини дали підстави для розгляду у ВККС України питання про притягнення судді Зубова О.С. до дисциплінарної відповідальності за скоєні дії, якими ним порушено присягу, вимоги щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу), а також  допущено порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя.

3) Але у зв’язку з тим, що ніхто до сих пір не зупиняє сваволю судді Зубова О.С., не припиняє його незаконні дії, він вчиняє все більш значущі порушення законів та прав людини.

Так під час судового засідання 24.02.2011 року суддя Зубов О.С. недвозначно продемонстрував наявність, як корумпованих зв’язків між ним та заявниками по кримінальній справі, незаконно порушеній проти мене, так і неформальні (позаслужбові та позасудові) протиправні зв’язки між ним та керівництвом іудейської релігійної громади м.Херсона в особі рабина Й.Вольфа та його найближчого оточення. Мова йде про наступне.

Судове засідання по розгляду кримінальної справи, порушеної за ч.1 ст.161 КК України (“Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань”) проти мене - Сергія Кириченка (далі – С.Кириченко), було призначено на 24.02.2011 року о 14.00 год. у Суворовському районному суді м.Херсона. Перед цим судовим засіданням усі заявники по кримінальній справі, а саме всі троє із трьох заявників проти С.Кириченка – рабин м.Херсона і Херсонської області, керівник єврейської іудейської громади, громадянин Ізраїлю - Йосип Іцхак Вольф, керівник прес-служби єврейської іудейської громади, екс-директор єврейської школи «ХАБАД»  - Віталій Бронштейн та голова єврейського благодійного фонду «Хесед Шмуель» - Олександр Вайнер, організували і провели акцію, яка є формою безпосереднього тиску на суд та суддю по справі Зубова О.С., на підсудного С.Кириченка, а також вплинула на суд та усіх учасників судового процесу через висвітлення в засобах масової інформації, а саме: телеканалі «Україна» 24.02.2011 р., каналі ХОДТРК «Скіфія» 25.02.2011 р., суботньому випуску газети «Гривна» №9 (485) від 25.02.2011 року на стор.1 «Фотофакт» та газеті «Субота. Вечірній Херсон» №16 (016) від 26.02.2011 року на стор. 4 «В нашем доме нет фашизму», газ. «Новий формат» від 02.03.2011 р. та ін..

Такі дії представників і організаторів так званої «антифашистської», «антинацистської» акції явно підпадають під статтю 376 КК України («Втручання в діяльність судових органів»), згідно якої злочином визнається: «1. Втручання  в  будь-якій  формі  в діяльність судді з метою перешкодити  виконанню  ним  службових  обов'язків  або   добитися винесення неправосудного рішення». Але, як це буде видно пізніше, судді Зубову О.С. не те що не перешкодила ця акція втратити цнотливу неупередженість та об’єктивність, а навіть більше! Суддя Зубов О.С. особисто перейшов на той бік «барикад», де проявляли активність члени Херсонської іудейської релігійної громади «Хабад». Про це далі.

А поки півтора десятка членів єврейської іудейської громади, в т. ч. і пан Вайнер О.П., 24.02.2011 р. о 12.45 год. одягнулися у смугасту концтабірну робу з шестикутними жовтими зірками Маген-Давида на грудях, «концлагерними» нашивками-номерами, під відтворений технічними засобами кіношний гавкіт собак, німецькі кінофільмові оклики та кулеметну стрілянину, демонстрували плакатні надписи, покликані спонукати суд пошвидше «зупинити в Херсоні фашизм і нацизм», який, на думку пікетуючих, відтворює «агітатор фашизму» С.Кириченко. Зазначену акцію знімали замовлені організаторами акції коштовні телекамери Телеканалу «Україна», Телеканалу ХОДТРК «Скіфія», недешеві журналісти газет «Гривна», «Вечірній Херсон» та фотограф херсонської єврейської іудейської громади. Через мегафон керував усіма діями учасників акції та представників засобів масової інформації “режисер-сценаріст” - керівник прес-служби єврейської іудейської громади Віталій Бронштейн.

На каналах телебачення були відтворені осудливі щодо С.Кириченка інтерв’ю В.Бронштейна, рабина Й.І.Вольфа, О.Вайнера, депутата обласної ради А.Кияновського та інших учасників акції, які мають виключно єврейське походження. Всупереч вічній традиції журналістиці подавати пояснення різних сторін щодо висвітлюваних подій, думка підсудного Сергія Кириченка ні в газетах, ні по телебаченню не прозвучала, що спричинило однобоку подачу замовленої інформації та підкреслює замовність самої акції та контрольованість цих ЗМІ представниками відповідної національної меншини. Було яскраво продемонстровано «гру в одні ворота».

Підсудний Кириченко С.О. та  громадяни, які, як завжди перед цим, а саме 12-го січня, 17-го січня та 31-го січня, прийшли послухати відкритий процес, зібралися на 7-му поверсі будівлі суду біля кабінету 703, де минулого разу – 31.01.2011 р., відбувалося попереднє судове засідання. Але, секретар судді Зубова О.С. о 14.год. 10 хв. зненацька повідомила, що судове засідання відбудеться на другому поверсі у каб.203.

Коли підсудний С.Кириченко та громадяни Херсона спустилися і підійшли до каб.203, там їх зустрів посилений щільний кордон озброєних представників Служби охорони МВС та спецпідрозділу «Гріфон», а також судовий розпорядник Оксана Анатоліївна, чомусь незвично для всіх одягнена у форму. Саме вона зупинила рух людей до приміщення судової зали, запропонувавши зайти лише підсудному С.Кириченко та одному із свідків. На питання С.Кириченка, а чому згідно статті 11 Закону «Про судоустрій та статус суддів» інші громадяни позбавлені такого права, судовий розпорядник сказала, що доступ до приміщення можливий лише «при наявності вільних місць». Але саме такої наявності вже не було. Бо коли С.Кириченко відчинив двері приміщення №203, то побачив там повністю зайняті усі місця, на яких сиділи члени єврейської іудейської громади, суддю Зубова О.С. в мантії, прокурора у формі, секретарів судового засідання та журналіста і оператора телеканалу “Україна”, який був напоготові і почав знімати все, що відбувалося. Вони все ретельно знімали. Без усякого на те погодження з боку підсудного С.Кириченка та його захисника, про що однозначно написано в КПК України. Попри всіх формальних процедур, ретельно прописаних кримінально-процесуальним кодексом, черговість організаційних формальностей була явно порушена.

Дивно! Ніколи ще суддя із секретарями судового засідання, наперед підготовленою аудиторією ретельно відібраних слухачів та прокурор, не чекали приходу підсудного та інших учасників процесу і громадян-слухачів процесу. Це не передбачено законом. Спочатку зал судового засідання заповнюють громадяни-слухачі, потім заходять підсудний і свідки, а вже після того секретар запрошує прокурора і наприкінець суддю, перед заходом якого усі учасники процесу та слухачі повинні підвестися на заклик “Встати, суд іде!”. Так, для усіх! Але суддя Зубов О.С. в даному випадку чомусь порушив цю святу традицію! А може це корупція? Авжеж, поведінка судді явно змахує на заангажовану та упереджену.

Підсудний С.Кириченко та інші учасники процесу і громадяни-слухачі не захотіли мовчки підкоритися змовникам в особі судді та клерікал-сіоністів, які захотіли взяти реванш за попередні засідання, коли синагога і рабин “ставили прогули” тим, хто не приходив покункурувати представникам слов’янської частини громади м.Херсона. Усім стало зрозуміло, що акція з “концтабірниками” – це і провокація, і незаконний тиск на суд та на підсудного, а також і привід тілами євреїв-іудеїв витіснити очікувану присутність слов’ян-християн. Це вже, як кажуть, занадто перебрано межу здорового глузду і закону з боку рабина Й.Вольфа та його оточення. За це законодавством встановлена невідворотна відповідальність. І ця акція лише підтверджує наміри організаторів кримінальної справи та судової розправи, пошвидше винести вирок С.Кириченку, що за їх намірами, закриє йому шлях на найближчі вибори.

Коли все ж таки підсудний С.Кириченко пройшов живий кордон із тіл озброєних правоохоронців, і зайшов до каб.203, то він одразу дав правову оцінку діям судді Зубова О.С., який за його словами вступив у попередню  змову з заявниками по справі, які є керівниками єврейсько-іудейської громади м.Херсона. С.Кириченко у стримано-емоційній формі, прямо в очі судді Зубова О.С. заявив, що той порушив вимоги статті 24 Конституції України та відповідної статті судового законодавства і надав привілеї представникам єврейської іудейської громади за ознаками раси, релігійних переконань, етнічного та соціального походження, відповідно, обмеживши за цими ж ознаками права представників слов’янської християнської громади м. Херсона.

С.Кириченко вимагав від судді Зубова О.С. припинити спланований ним та іудейськими керівниками спланований захід, звільнити приміщення судового розгляду від наперед відібраних слухачів-учасників та надати можливість на рівних правах зайти представникам усіх національностей та віросповідань до приміщення зали судових засідань.

Судді Зубову О.С. нема було куди дітися, бо поведінка слов’ян-християн ставала дедалі все рішучішою, і невідомо ще чим могло закінчитися штучно створене суддею та рабином протистояння.

Суддя Зубов О.С. дав В.Бронштейну та О.Вайнеру “мудру вказівку” про те, щоб вони організували вивільнення половини приміщення каб.203 слухачами-євреями, з тим, щоб цю половину могла заповнити відповідна половина слов’ян-християн.

На репліку С.Кириченка про те, що в приміщенні суду представники обох сторін є однаковими і тут “обраних нема”, Віталій Бронштейн чомусь заявив, що серед присутніх євреїв нема фашистів, а на адресу особисто С.Кириченка іудейський прес-секретар якось дивно сказав, що той ніколи вже не буде депутатом. На ці слова В.Бронштейна один із відвідувачів суду згадав йому, як той, будучи директором єврейської школи, виганяв зі своєї школи росіян…

Врешті-решт політично-правова аргументація дій судді Зубова О.С. була завершена словами підсудного С.Кириченка на адресу “стражу закону”: “Ви, суддя Зубов Олександр Сергійович, - сіоніст , Ви проти наших національних інтересів!”

Але ось після цього суддя Зубов О.С. не стримався і почав погрожувати С.Кириченку про застосування щодо нього притягнення до ще більш суворої відповідальності.

А коли, нарешті, було оголошено про початок судового засідання, ось тут і було явлено помсту судді Зубова О.С. підсудному С.Кириченку на повну потугу. Приводом цьому стали клопотання підсудного, в яких він просив:

- витребувати у відповідних державних контролюючих органів та релігійних організацій видання ТАЛМУДУ, Автор Переферкович Н., переводчик; в 7 томах, а також видання «ШУЛХАН АРУХ» та «ТАНІЯ», якими в обов’язковому порядку користується заявник по справі громадянин Ізраїлю Йосеф Іцхак Вольф, інші «свідки» по справі та члени іудейської релігійної громади м.Херсона. Прокурор Фролов О.С. на це заперечив і суддя Зубов О.С. відмовив. При цьому підсудному С.Кириченку незрозуміло стало, як суддя намагатиметься встановити істину по справі, коли прокуратура в обвинувальному висновку, як злочинними встановила наведені ним, як автором статей цитати із Талмуду, «Шулхан Аруху», «Танії». То ж виходить, що із уст євреїв-іудеїв відповідні фрази звучать, як правомірні. Але якщо ці ж слова (фрази) повторює українець-християнин, ТО ЦЕ ВЖЕ ЗЛОЧИН. Таким чином прокурор і суддя не захотіли витребувати заявлене підсудним джерело цитат;

- витребувати  відповідні бухгалтерські документи, які б підтверджували перерахування прокуратурою м.Херсона 14 тисяч гривень коштів, нібито за проведену київським інститутом авторознавчу експертизу. На це клопотання підсудного С.Кириченка, - прокурор заперечив, а суддя відмовив. Таким чином суд підготувався для стягнення з підсудного тих коштів, які ніхто нікому не перераховував;

- викликати на підставі п.5) статті 253 КПК України експерта-мовознавця, яка підписалася під двома експертизами щодо дослідження статей і виступів С.Кириченка. Прокурор, як завжди заперечив, суддя висловив думку, що до цього можна буде повернутися аж після дослідження самого висновку…

- провести додаткову комплексну судову психологічно-лінгвістично-релігієзнавчу експертизу статей та виступів С.Кириченка, яка повинна здійснитися вже за участі підсудного, бо попередні експертизи здійснювалися без відома С.Кириченка, що є неприйнятним зі змісту статті 142 КПК України. Прокурор Фролов О.С. сказав своє «НІ», а суддя відмовив.

Помста відбулася! Саме про це попереджав у своїй заяві про відвід судді С.Кириченко, коли 31.01.2011 року наводив своє обґрунтування неможливості участі у його кримінальному переслідуванні судді Зубова О.С., проти якого за зверненнями депутат міськради С.Кириченка порушувалися кримінальні справи за незаконні судові рішення щодо комунального майна по вул.Фрунзе, 2.

Підсудний С.Кириченко передрікає, що і надалі суддя Зубов О.С буде робити все те, щоби доказати свою послідовність у здійсненні всього можливого і неможливого, щоб винести той вирок, який потрібен заявникам по кримінальній справі.

Тим більше, що і в клопотанні С.Кириченка щодо виклику свідків у судове засідання суддя Зубов також відмовив, крім одного пенсіонера-козака. Наприклад, експерт зазначила, що є склад злочину у статті С.Кириченка «О. Васильєв - жертва расової дискримінації». Тому С.Кириченко і заявив Васильєва О.М., як свідка по справі, щоб той пояснив, за яких обставин він став «героєм» публікації депутата С.Кириченка. Але... Прокурор Фролов О.С. заперечив, сказавши, що це не потрібно і нічого важливого Васильєв О.М. не скаже. А суддя Зубов О.С. відмовив…, як відмовив у виклику і інших свідків, які могли б дати покази стосовно обставин справи.

Таким чином, прокурор і суддя дружним фронтом відстоюють ту позицію, яку первісно сформувала таємно від С.Кириченко прокуратура м.Херсона, так як він, в порушення ст.98 і ст. 142 КПК України не був допущений до жодного із слідчих дій досудового слідства. Таким чином здійснюється груба «залізноломова» деморалізація підсудного С.Кириченка, якому «натякається» на те, що він мусить змиритися з тим, що йому уготовано і смиренно очікувати того вироку, який обов’язково буде за будь-якої «погоди».

3. Викласти факти та обставини про порушення суддею:

¨   вимог щодо його статусу;

¨   посадових обов‘язків;

¨   присяги.

Вказати дані на підтвердження такої інформації, дату вчинення суддею  неправомірних дій:

Суддею Зубовим О.С. допущено істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані зокрема:

- з порушенням вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушенням правил щодо відводу (самовідводу);

- з порушенням прав інших осіб, крім учасників процесу, бути присутніми на відкритому судовому засіданні (ст.11 Закону «Про судоустрій та статус суддів»);

- грубим порушенням правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, а саме:

1) Керуючись статтями 237, 244, 246 КПК України, я, через подані мною клопотання 17.01.2011 р. та 24.02.2011 р., просив суд в особі судді Суворовського районного суду м.Херсона Зубова О.С. винести постанову про повторну комплексу судову експертизу, про витребування додаткових доказів та виклик у судове засідання експерта, яка здійснювала експертизу. Але суддя Зубов О.С. незаконно, безпідставно відмовив у задоволенні усіх клопотань, чим продемонстрував свою помсту за мої дії, як депутат Херсонської міської ради, внаслідок яких було порушено кримінальну справу за злочин проти правосуддя - за ст.375 част.1 КК України за фактом винесення (суддею Зубовим О.С.) завідомо неправосудного рішення Суворовським районним судом м.Херсона у цивільній справі за позовом Тишкевич Л.І. до ВАТ «Херсонське обласне комунальне підприємство по племінній справі у тваринництві» щодо визнання дійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення.

2) Суддя Зубов О.С., явно із мотивів помсти мені – Кириченку С.О., заявлений мною 31.01.2011 р. аргументований відвід судді Зубову О.С., продемонстрував у судовому засіданні 24.02.2011 р. мені, громадськості та усім учасникам судового процесу, що він є у змові з організаторами мого кримінального переслідування, так як суддя виступив у ролі співучасника акції Херсонської іудейської релігійної громади «ХАБАД» на стороні іудеїв-євреїв з метою обмежити підсудного Кириченка С.О. в законних правах, піддавши додатковому психологічному утиску, та перешкодити участі у судовому засіданні громадянам, які є слов’янського походження та православними християнами. Цим самим суддя Зубов О.С. спровокував етнічно-релігійне протистояння. Цим суддя Зубов О.С., в порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, грубо порушив присягу судді і правила суддівської етики.

Суддя Зубов О.С. порушив вимоги статті 24 Конституції України та відповідної статті судового законодавства і надав привілеї представникам єврейської іудейської громади за ознаками раси, релігійних переконань, етнічного та соціального походження, відповідно, обмеживши за цими ж ознаками права представників слов’янської християнської громади м. Херсона.

Суддя Зубов О.С., формально, ставши на бік представників іудейської релігійної громади, які звинувачували мене в процесі акції 24.02.2011 р. у «фашизмі, нацизмі» і вимагали скорішого за це засудження, порушив вимоги статті 62 Конституції України, згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено  обвинувальним  вироком суду.

Своєю поведінкою суддя Зубов О.С. в черговий раз виявив обставини, які викликають сумнів в об’єктивності та його неупередженості, і тому, керуючись статтями 6, 8, 55 Конституції України, пунктами 3), 4) ст.54, ст.ст.56, 57 КПК України, я знов підготував заяву про відвід судді Зубова О.С. і буду просити вирішити питання про відвід судді Зубова О.С. при розгляді справи.

3) До сьогодні відповідними органами судової гілки влади, правоохоронними органами не досліджувалося питання корупційних дій судді Зубова О.С., як у випадку із неправосудним рішенням від 29.02.2008 року на користь дружини мультимільйонера, депутата облради від БЮТ Тишкевича О.В. – Тишкевич Л.І., коли територіальній громаді м. Херсона було нанесено шкоди у кілька мільйонів гривень, так і в даному випадку. Справа в тому, що громадськістю Херсона, відповідними експертами з питань боротьби із корупцією бездоказово очікуваною є лише меркантильна мотивація поведінки сумнозвісного судді Суворовського суду м.Херсона Зубова О.С.. Вступивши в явну для всіх (публічно фіксовану через ЗМІ) змову із громадянином Ізраїля Й.Вольфом, і почавши реалізовувати один сценарій, тим більше щодо мене, як відомого не тільки на Херсонщині, але й в Україні громадського діяча, суддя Зубов О.С. не буде виконувати суспільно скандальних дій, як це було 24.02.2011 року, без попередньо вирішених для нього питань матеріальної мотивації та відповідних авансових компенсацій. Як і у випадку із горе-відомим корупціонером-суддею Ігорем Зваричем, так і в діяльності судді Зубова О.С. доцільним буде застосувати відповідні заходи щодо виявлення конкретних розмірів та форм винагород посадової особи судової гілки влади.

4. На підставі вищевикладеного, прошу Вищу кваліфікаційну комісію суддів України притягнути суддю Зубова Олександра Сергійовича Суворовського районного суду м.Херсона до дисциплінарної відповідальності.

5. Засвідчую особистим підписом свою обізнаність, як заявника, щодо правових наслідків за подання недостовірних відомостей стосовно судді.

Всі відомості, подані у цій заяві є правдивими, і я обізнаний з тим, що у випадку поширення мною неправдивої інформації я можу бути притягнутим до встановленої законом відповідальності.

Додаток: 1) CD-R диск із відеоматеріалом, на якому видно, як разом із представниками та лідерами національної єврейської меншини і іудейської громади суддя Зубов О.С. послідовно відстоює їх намір бути одноосібними слухачами судового процесу 24.02.2011 р., не допустивши до приміщення розгляду справи громадян іншої національності та віросповідання; 2) інші відео та фото, які підтверджують факт проведення акції-тиску на суд, підсудного, громадськість та інших учасників судового процесу; 3) прес-реліз організаторів акції-тиску та файл із змістом та джерелом публікацій співорганізаторів акції-тиску.

С.О.Кириченко                                          Дата: 07.03.2011 р.

«09» березня 2011 р.                                                                          м. Херсон

Суб'єкт оскарження: ПП Сухопаров Сергій Михайлович –

що проживає за адресою:

.........

засновник громадсько-політичної,

літературно-художньої газети

«Вечірній Херсон. Субота»

Адреса редакції газети: 73000, м.Херсон,

пр.Ушакова, 43, офіс 206

Номер засобу зв'язку: (0552) 45-46-76

Заявник: Кириченко Сергій Олександрович

що проживає за адресою:

....

ВИМОГА

про спростування поширених відомостей, що не

відповідають дійсності та принижують честь та гідність.

У номері №16 (016) газети «Вечірній Херсон. Субота»  від "26" лютого 2011 року було опубліковано статтю автора Вит. Коркамова "В НАШЕМ ДОМЕ НЕТ МЕСТА ФАШИЗМУ (К продолжающемуся судебному процессу по обвинению С.А.Кириченко в разжигании межнациональной розни, ст.161 УПК», в якій подано матеріали щодо висвітлення події судового засідання 24.02.2011 року у суді, де розглядається кримінальна справа, незаконно порушена проти мене - Кириченка С.О.

Зокрема, у статті вказано:

1) "…Почему я должен выслушивать разные оскорбления от всяких бывших депутатов, которые сами назначили себе зарплаты и пенсии в десятки тысяч гривен, а сегодня обвиняют евреев во всех бедах?»

«Что в своей жизни сделал полезного этот политический перебежчик? Менял партии, как перчатки, менял жен, построил себе офис-кабак на Суворовской, - а теперь будет ссорить людей по национальному признаку?! Расизм у нас не пройдет, негодяи должны получать по заслугам!»

2) «Гитлеровский фашизм дал человечеству ценный урок; ни в коем случае нельзя быть равнодушными! Херсонцы должны сказать свое слово по поводу шута, который вначале разбрасывал в Горсовете дерьмо из банки, а потом такое же фашистское словесное дерьмо выплескивал на своем радио!»

3) «Когда нам говорят: "Что вы хотите - ведь он сумасшедший!", - я отвечаю, что по вине другого сумасшедшего в середине прошлого века пролились моря крови.Этого нельзя допускать. Таких сумасшедших надо наказывать, как здоровых!»

4) В этот же день, в 14 часов, участники акции, сняв полосатые робы, зашли в здание суда и, пользуясь тем, что процесс по обвинению экс-депутата С.Кириченко в разжигании межнациональной розни был открытым, приняли в нем участие в качестве зрителей.

5) Подсудимый Кириченко, стремясь избежать ответственности за пропаганду человеконенавистнических идей, озвучивание на радио цитат из трудов Гитлера, призывов допускать к власти только славян и пр., избрал тактику затягивания процесса путем разных проволочек: подачи массы требований и заявлений для судебного рассмотрения, включая сюда отвод судьи, ведущего дело.

6) Более того, забивая зал судебных заседаний своими сторонниками и проводя там многочисленные мини-митинги, он стремится оказать давление на суд и свидетелей.

В такой ситуации еврейская община сочла своим долгом - объединить людей доброй воли, решительно отвергающих любые формы проявления фашистской и неонацистской идеологии, для чего и провела настоящее мероприятие.

Інформація, викладена в даній статті, побудована структурно таким чином, що увесь її зміст, пов'язаний тільки з моєю особистістю – Кириченка Сергія Олександровича, гідного громадянина своєї держави, несудимого, в минулому чотирижди обраного до представницьких органів влади від місцевого до вищого рівня. Інформація змісту даної статті містить недостовірні відомості тому що:

1) Я не ображав ні автора публікації Вит. Коркамова, ні ту людину, в якої Вит. Коркамов нібито бере інтерв’ю. У автора Вит. Коркамова нема доказів і не може бути доказів того, що я ображав когось.

Я, як бувший депутат, не призначав сам собі ні зарплату, ні пенсію в десятки тисяч гривень, ні в тисячі гривень. Доказом цього є те, що трудове законодавство і пенсійне законодавство регулювалося законодавчими актами, які приймали народні депутати України 4-го, 5-го, і 6-го скликань.

Сьогодні, як і вчора, я не звинувачую євреїв у всіх бідах, бо ця обставина підтверджується відсутністю таких фраз і таких слів, які б належали мені – Кириченку С.О.

Я не є і ніколи не був політичним перебіжчиком, бо це не є оціночним судженням, а наведене, як факт, коли «перебіжчик», зрадивши одній партії, в порушення моральних обов’язків та в осуд суспільства йде до іншої партії. Таких факті у моїй біографії немає.

Я не міняв дружин, як рукавички. І це не повинно бути предметом публікації в газеті, бо це є забороненим законом втручанням в моє приватне життя. Я не будував собі «кабак» і не маю у власності чи користуванні «кабака», ні на Суворовській, ні будь-де. Доказом цьому є відсутність відповідних даних у державних реєстрах.

Я не сварив людей по національній ознаці, бо цей факт не встановлений судовим рішенням і за такі дії мене не засуджено судом.

Я ніколи не проявляв поглядів расизму і не є  негідником, який щось повинен отримати по заслугам. Такі слова публікації висловлені на мою адресу і є образливими для мене, принижують мою честь, гідність та ділову репутацію.

2) Я не є «шутом», ніколи не працював на такій посаді і не виконував таких обов’язків. У автора відсутні докази на підтвердження такого факту. Таке слово використано щодо мене, як образа, яка не відповідає дійсності. Я не розкидав у міськраді лайно із банки. Такий факт ніде і ніким не зафіксований. Я таких дій не вчиняв.

Я не виплескував словесне лайно на своєму радіо. Я добросовісно виконував обов’язки редактора деяких програм на радіо «ВІК», і ніякий суд не спростував цього факту т не прийняв рішення щодо цього. Автор надрукував бездоказові, образливі слова на мою адресу, які повинен спростувати.

3) Я не є божевільним. В мене відмінне здоров'я, у тому числі і психічне, про що свідчать документи і довідки медичних установ, наданих у 2010 році щодо стану мого здоров’я. Заклик карати мене, «як здорового» є нічим іншим, як обраною автором формою образи моєї честі, гідності та ділової репутації.

4) Не відповідають дійсності, наявним фактам і подіям слова публікації, що «В этот же день, в 14 часов, участники акции, сняв полосатые робы, зашли в здание суда и, пользуясь тем, что процесс по обвинению экс-депутата С.Кириченко в разжигании межнациональной розни был открытым, приняли в нем участие в качестве зрителей». Учасники провокаційної акції зайшли в будинок суду не о 14.00 год., а задовго заздалегідь, бо окремі громадяни, які не є членами іудейської громади, проходили на 2-му поверсі о 14.00 год. і там в коридорі вже нікого не було.

5) Я не мав наміру уникнути відповідальності за будь-що, бо я нічого осудливого і протиправного не скоював. Я не здійснював пропаганду людиноненависницьких ідей, бо ніде і ніколи я не висловлював ніяких людиноненависницьких людей. Доказом є відсутність таких виступів та таких публікацій. Я не закликав «допускати до влади тільки слов’ян». Автор не зможе підкріпити такі слова доказами.

Я не обирав тактику затягування процесу шляхом різних «проволочек». Я, як громадянин України, добросовісно користуюся своїми конституційними правами і ніхто не вправі обмежувати мене в користуванні ними, чи критикувати, а тим більше ображати за це.

6) Я не маю таких здібностей, можливостей, і такої влади над людьми, щоб «забивать зал судебных заседаний своими сторонниками». Я не здійснював таких дій, і доказів цього у автора публікації немає, бо кожна людина, яка приймає участь у судових засіданнях, реалізує свої громадянські права, ніяким чином не підпадаючи під мою волю.

Я не проводив у суді багаточисельні міні-мітинги, про що свідчить відсутність фактів притягнення мене за подібні порушення чинного законодавства. І в автора відсутні докази того, що я намагався здійснити тиск на суд та свідків, бо ні суддя, ні свідки, ні інші учасники процесу не подавали ніяких заяв у відповідні органи про здійснення мною подібних протиправних дій.

Такі слова публікації є цинічною неправдою, покликаною СПОТВОРИТИ ІСТИННИЙ ХІД ПОДІЙ, представити мене – Кириченка С.О. в очах громадськості, як психічно і інтелектуально нерозвинену людину-порушника моральних та законодавчих норм, підірвати до мене довіру моїх виборців та співмешканців по місту Херсону.

Викладені матеріали у номері №16 (016) газети «Вечірній Херсон. Субота»  від "26" лютого 2011 року невірно висвітлюють мою позицію,  а також вводять в оману громадськість держави та жителів Херсону.

Явна недостовірність інформації, вміщеної у публікації, беззаперечно підтверджується відсутністю документів про її підтвердження, а також свідченнями учасників судового засідання 24.02.2011 року, які не є членами іудейської релігійної громади.

Моя вимога щодо спростування викладених у даній публікації недостовірних відомостей (підготовлений матеріал), подається з цим редакції газети «Вечірній Херсон. Субота» шляхом поштового відправлення.

Таким чином, поширена інформація є явно недостовірною і її розповсюдження, а також подальші дії суб'єкта оскарження призвели до порушення моїх прав, передбачених статтями 28, 32, 34, 35 Конституції України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 37 Закону "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" від 16 листопада 1992 р., ст.ст.5, 26 Закону «Про пресу та інші засоби масової інформації» від 12.06.1990 р., Закону "Про інформацію", ст.ст. 23, 201, 277, 278, 1167 Цивільного кодексу України, п.п. 1, 3, 8, 9, 13, 15, 19, 20, 22, 24, 25, 27, 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 р. №1, -

ПРОШУ:

спростувати викладені відомості у визначеному законом порядку шляхом опублікування доданого до цього тексту спростування.

Додаток:

1.     Текст «СПРОСТУВАННЯ»

С.О.Кириченко

«09» березня 2011 р.

СПРОСТУВАННЯ

У номері №16 (016) газети «Вечірній Херсон. Субота»  від "26" лютого 2011 року було опубліковано статтю автора Вит. Коркамова "В НАШЕМ ДОМЕ НЕТ МЕСТА ФАШИЗМУ (К продолжающемуся судебному процессу по обвинению С.А.Кириченко в разжигании межнациональной розни, ст.161 УПК», в якій подано матеріали щодо висвітлення події судового засідання 24.02.2011 року у суді, де розглядається кримінальна справа, порушена проти  Кириченка Сергія Олександровича.

У зазначеній статті містилася негативна недостовірна інформація, яку наша редакція спростовує, публікуючи такий текст спростування:

- «Кириченко С.О. не ображав, ні автора публікації Вит. Коркамова, ні ту людину, в якої Вит. Коркамов, нібито брав інтерв’ю.

Як бувший депутат, Кириченко С.О. не призначав сам собі ні зарплату, ні пенсію в десятки тисяч гривень, ні в тисячі гривень. Сьогодні, як і вчора, Кириченко С.О. не звинувачує євреїв у всіх бідах.

Кириченко С.О. не є і ніколи не був політичним перебіжчиком. Він не міняв дружин, як рукавички.

Кириченко С.О..  не будував собі «кабак», і не має у власності чи користуванні «кабака», ні на Суворовській, ні будь-де.

Кириченко С.О. не сварив людей по національній ознаці. Він ніколи не проявляв поглядів расизму і не є  негідником, який щось повинен отримати по заслугам.

Кириченко С.О. не є «шутом», не розкидав у міськраді лайно із банки. Він не виплескував словесне лайно на своєму радіо.

Кириченко С.О. не є божевільним. В нього відмінне здоров'я, у тому числі і психічне, про що свідчать документи і довідки медичних установ, наданих у 2010 році щодо стану його здоров’я. Ніхто не повинен його ні за що карати.

Учасники акції зайшли в будинок суду не о 14.00 год., а задовго заздалегідь.

Кириченко С.О. не мав наміру уникнути відповідальності за будь-що, і він не здійснював пропаганду людиноненависницьких ідей. Кириченко С.О. не закликав допускати до влади тільки слов’ян.

Кириченко С.О. не обирав тактику затягування процесу шляхом різних «проволочек», а, як громадянин України, добросовісно користується своїми конституційними правами.

Кириченко С.О. не забивав залу судових засідань своїми прихильниками.

Кириченко С.О. не проводив у суді багаточисельні міні-мітинги і не намагався здійснити тиск на суд та свідків.

Редакція газети

«05» березня 2011 р.                                                                          м. Херсон

Суб'єкт оскарження: ПП Сухопаров Сергій Михайлович –

що проживає за адресою:

засновник громадсько-політичної,

літературно-художньої газети

«Вечірній Херсон. Субота»

Адреса редакції газети: 73000, м.Херсон,

пр.Ушакова, 43, офіс 206

Номер засобу зв'язку: (0552) 45-46-76

Заявник: Кириченко Сергій Олександрович

що проживає за адресою:

ВИМОГА

про спростування поширених відомостей, що не

відповідають дійсності та принижують честь та гідність.

У номері №8(008) газети «Вечірній Херсон. Субота»  від "05" березня 2011 року було опубліковано статтю автора Лесі Харченко (юрист) "ПРОЦЕСС ВЕКА»: ЭПИЗОД ВТОРОЙ», в якій подано матеріали щодо висвітлення події судового засідання 24.02.2011 року у суді, де розглядається кримінальна справа, незаконно порушена проти мене - Кириченка С.О.

Зокрема, у статті вказано, що:

1) "…Сергей Кириченко на протяжении года публиковал в газете «Вик» статьи, рассказывающие о том, как евреи вредят славянам, обвинял их во всех бедах Украины, а также призывал ненавидеть этот народ»;

2) «Немного бурное начало

Все началось с того, что на судебном заседании пожелали присутствовать не только сторонники Сергея Кириченко, но и представители еврейской общины «Хаббад». Поскольку в самом большом зале было всего 40 посадочных мест, председательствующий судья Александр Сергеевич Зубов принял решение допустить в зал сторонников и противников подсудимого в пропорции 50 на 50 процентов.

Такое решение подсудимого не устроило - ведь в этом случае получить сочувствующую аудиторию уже не удалось бы. Поэтому после того, как зал заполнился, а в коридоре осталось ещё около 20 человек, Кириченко громко закричал: «Братья-славяне! Вперед! Штурмуйте! Возьмите то, что ваше!». Толпа поддалась на провокацию, быстро смяв девушку-распорядителя и одного милиционера. Началась сутолока и скандал.

Помочь разрешить эту ситуацию смог лишь отряд специального подразделение «Грифон», который и вывел всех нарушителей спокойствия. Однако на вое это был потрачен почти час судебного времени».

3) «Каждый раз, когда очередные документы признавали не имеющими отношения к делу, Кириченко громко возмущался и принимался оскорблять прокурора, судью и свидетелей обвинения».

Інформація, викладена в даній статті, містить недостовірні відомості тому що:

1)    Ніколи і ніде, а тим більше в газеті «Вік», я не публікував статті, в яких розповідав про те: «…как евреи вредят славянам, обвинял их во всех бедах Украины, а также призывал ненавидеть этот народ». Доказами цього є відсутність таких публікацій;

2) Автор статті неправдиво зазначає, що:

- на судовому засіданні присутніми захотіли бути і «представники єврейської громади «Хабад». Це не відповідає дійсності, бо громадське об’єднання «Хабад» не має статусу єврейської громади. «ХАБАД» має статус іудейської релігійної громади, що докорінно відрізняється від статусу, зазначеного в публікації; Поняття «єврейський» та «іудейський» не є тотожними;

- нібито в забезпечення бажання бути присутніми на засіданні і представників «Хабаду», зі слів автора, суддя Зубов О.С. прийняв рішення допустити в зал «сторонников и противников подсудимого в пропорции 50 на 50 процентов», але таке рішення судді мене, як підсудного, нібито (за версією газети) не влаштувало і тому, після того, як зал наповнився, а в коридорі залишалося біля 20 чоловік, я гучно закричав: «Братья-славяне! Вперед! Штурмуйте! Возьмите то, что ваше!». Толпа поддалась на провокацию, быстро смяв девушку-распорядителя и одного милиционера. Началась сутолока и скандал». І нібито загін спецпідрозділу «Грифон» вивів всіх порушників спокою.

Такі слова є цинічною неправдою, покликаною СПОТВОРИТИ ІСТИННИЙ ХІД ПОДІЙ, представити мене – Кириченка С.О. в очах громадськості, як психічно і інтелектуально нерозвинену людину-порушника моральних та законодавчих норм, підірвати до мене довіру моїх виборців та співмешканців по місту Херсону.

Насправді відеозаписом та аудіозаписами зафіксовано зовсім інший розвиток подій, а саме:

- відеозаписом зафіксовано, як я – Кириченко С.О. та ще один громадянин заходимо через щільно влаштований міліціонерами прохід в приміщення розгляду справи, в якому вже сидять усі учасники судового процесу (суддя, секретарі, прокурор, свідки), а також представники іудейської релігійної громади «ХАБАД», які, згідно слів свідка Бронштейна В.А. (є його аудіозапис) замерзли після проведеної ними о 13.00 год. «антифашистської акції» під стінами суду, і передчасно «зайшли до кімнати судового засідання, щоб сісти там і зігрітися». (адреса відео в Інтернеті: ( див. відео - http://www.youtube.com/watch?v=m3YFQHWslFo ).

Таким чином хід подій був таким, що лише ПІСЛЯ ЦЬОГО громадськість, і я в тому числі, почали обурюватися такою цинічною змовою судді Зубова О.С. та організаторів іудейської акції, коли саме іншим громадянам – мешканцям Херсона, окрім членів «ХАБАДУ», неможливо стало бути присутнім на судовому засіданні. І лише ПІСЛЯ ЦЬОГО суддя Зубов О.С. вимушений був відреагувати на справедливі і законні вимоги громадян і моє, в тому числі тим, що прийняв рішення і зобов’язав організаторів іудейської акції, щоб половина їх вийшла із зали засідань та надала можливість іншим громадянам бути присутніми на судовому засіданні.

- загін спецпідрозділу «Грифон» не виводив так званих «всіх порушників спокою», бо заміна частини (іудейської) слухачів на іншу проходила мирно, організовано без втручання якихось сил та людей.

3)     Автор зазначає, що «Кириченко громко возмущался и принимался оскорблять прокурора, судью и свидетелей обвинения». Це вигадка автора, мета якої негативно представити мене в очах громадськості та нашкодити моїй діловій та громадській репутації. Насправді аудіозаписом зафіксовано відсутність таких обставин, а, навпаки, моя аргументована критика непослідовних дій прокурора та судді, що є допустимим для статусу громадянина і підсудного. Я НЕ ОБРАЖАВ, НЕ КРИВДИВ, ані прокурора, ані суддю, ані свідків обвинувачення. Доказів такої образи не існує.

Викладені матеріали у номері №8(008) газети «Вечірній Херсон. Субота»  від "05" березня 2011 року невірно висвітлюють мою позицію,  а також вводять в оману громадськість та виборців.

Явна недостовірність інформації, вміщеної у публікації, беззаперечно підтверджується відеозаписом та аудіофайлами судового засідання, а також свідченнями учасників судового засідання 24.02.2011 року.

Моя вимога щодо спростування викладених у даній публікації недостовірних відомостей (підготовлений матеріал), подається з цим редакції газети «Вечірній Херсон. Субота» шляхом поштового відправлення.

Таким чином, поширена інформація є явно недостовірною і її розповсюдження, а також подальші дії суб'єкта оскарження призвели до порушення моїх прав, передбачених статтями 28, 32, 34, 35 Конституції України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 37 Закону "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" від 16 листопада 1992 р., ст.ст.5, 26 Закону «Про пресу та інші засоби масової інформації» від 12.06.1990 р., Закону "Про інформацію", ст.ст. 23, 201, 277, 278, 1167 Цивільного кодексу України, п.п. 1, 3, 8, 9, 13, 15, 19, 20, 22, 24, 25, 27, 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 р. №1

ПРОШУ:

спростувати викладені відомості у визначеному законом порядку шляхом опублікування доданого до цього тексту спростування.

Додаток:

1.     Текст «СПРОСТУВАННЯ»

С.О.Кириченко                                                                               «05» березня 2011 р.

СПРОСТУВАННЯ

У номері №8(008) газети «Вечірній Херсон. Субота»  від "05" березня 2011 року було опубліковано статтю автора Лесі Харченко (юрист) "ПРОЦЕСС ВЕКА»: ЭПИЗОД ВТОРОЙ», в якій подано матеріали щодо висвітлення події судового засідання 24.02.2011 року у суді, де розглядається кримінальна справа, порушена проти  Кириченка Сергія Олександровича.

У зазначеній статті містилася негативна недостовірна інформація, яку наша редакція спростовує, публікуючи такий текст спростування:

- «Сергей Кириченко на протяжении года не публиковал в газете «Вик» статьи, рассказывающие о том, как кто-либо вредит славянам, никого не обвинял во всех бедах Украины и никого не призывал ненавидеть какой-либо народ»;

- в статті помилково було зазначено, що «на судовому засіданні присутніми захотіли бути і «представники єврейської громади «Хабад». Це не відповідає дійсності, бо громадське об’єднання «Хабад» не має статусу єврейської громади. «ХАБАД» має статус іудейської релігійної громади, що докорінно відрізняється від статусу, зазначеного в публікації. Поняття «єврейський» та «іудейський» не є тотожними;

- не відповідають дійсності слова раніше наведеної публікації, що, нібито в забезпечення бажання бути присутніми на засіданні і представників «Хабаду», зі слів автора, суддя Зубов О.С. прийняв рішення допустити в зал «сторонников и противников подсудимого в пропорции 50 на 50 процентов», але таке рішення судді Кириченка С.О., як підсудного, нібито (за версією нашої газети) не влаштувало і тому, після того, як зал наповнився, а в коридорі залишалося біля 20 чоловік, Кириченко С.О. гучно закричав: «Братья-славяне! Вперед! Штурмуйте! Возьмите то, что ваше!». Толпа поддалась на провокацию, быстро смяв девушку-распорядителя и одного милиционера. Началась сутолока и скандал». Не відповідає дійсності і те, що нібито загін спецпідрозділу «Грифон» вивів всіх порушників спокою.

Насправді відеозаписом та аудіозаписами зафіксовано зовсім інший розвиток подій, а саме:

- відеозаписом зафіксовано, як Кириченко С.О. та ще один громадянин зайшли через щільно влаштований міліціонерами прохід в приміщення розгляду справи, в якому вже сидять усі учасники судового процесу (суддя, секретарі, прокурор, свідки), а також представники іудейської релігійної громади «ХАБАД», які, згідно слів свідка Бронштейна В.А. (є його аудіозапис) замерзли після проведеної ними о 13.00 год. «антифашистської акції» під стінами суду, і передчасно «зайшли до кімнати судового засідання, щоб сісти там і зігрітися». (адреса відео в Інтернеті: (див. відео - http://www.youtube.com/watch?v=m3YFQHWslFo ).

Таким чином хід подій був таким, що лише ПІСЛЯ ЦЬОГО громадськість, і Кириченко С.О. в тому числі, почали обурюватися такими діями судді Зубова О.С. та організаторів акції іудейської громади, коли саме іншим громадянам – мешканцям Херсона, окрім членів «ХАБАДУ», неможливо стало бути присутнім на судовому засіданні. І лише ПІСЛЯ ЦЬОГО суддя Зубов О.С. вимушений був відреагувати на справедливі і законні вимоги громадян і Кириченка С.О., в тому числі тим, що прийняв рішення і зобов’язав організаторів акції іудейської громади, щоб половина їх вийшла із зали засідань та надала можливість іншим громадянам бути присутніми на судовому засіданні.

-  загін спецпідрозділу «Грифон» не виводив так званих «всіх порушників спокою», бо заміна частини (іудейської) слухачів на іншу проходила мирно, організовано без втручання якихось сил та людей».

-  аудіозаписом зафіксована аргументована критика Кириченком С.О. непослідовних дій прокурора та судді, що є допустимим для статусу громадянина і підсудного. Кириченко С.О.  НЕ ОБРАЖАВ, НЕ КРИВДИВ, ані прокурора, ані суддю, ані свідків обвинувачення».

Редакція газети

исх. 002 – 03/11 от 04.03.2011 г.

Открытое письмо

Его преосвященству  Иоанну

Архиепископу Херсонскому и Таврическому

На Ваше высочайшее благоусмотрение.

Пользуясь случаем, в первую очередь разрешите поздравить Вас с наступающим Днём рождения и выразить Вам наше глубокое уважение, наилучшие пожелания здоровья и долголетия, успехов в Вашем благородном служении на благо Православной Церкви, государства и Православного славянского народа Украины.

Основами социальной концепции Православной Церкви рассмотрены все основные направления и дана характеристика текущего времени и отношение Церкви  к процессам мира и участия в этих процессах, но остаётся непонятной позиция в отношениях Православия и иудаизма.  Хотелось бы понять Ваше видение и Ваше отношение к такой непростой, скажем сложной ситуации, имеющей свои тенденции к развитию явно негативного и предвзятого понимания этого вопроса служителями иудаистских общин. Обратившись к суждениям Митрополита Антония, высказавшегося по этому вопросу, и поняв силу веры его и мысли его, мы поддерживаем точку зрения и считаем  необходимым донести её всем Православным и евреям.

Очень многие являются крещеными евреями и даже служат Православными священниками. Такое сочетание нисколько не смущает нас, как и любого Православного человека, потому что антисемитизма нет в самой природе Православия. Но вот  знакомясь с раввинскими статьями, «крупными» работами лидеров иудаистских общин, мы обнаружили в их словах и делах такое, что никак не совместимо, ни с основным положением в Православной Церкви, ни с подлинной любовью к еврейскому народу.

Похоже, с раввинами придется объясниться  по-настоящему. Ибо дело не столько в нас, как в Богоданной православной общности, сколько в тех видимых и невидимых силах, которые похоже уже давно управляют нами. Условное собирательное «имя» этим силам - сионизм. Условным мы называем это «имя» потому, что на самом деле гора Сион - гора святая, Божия. Но названием этой горы воспользовались для обмана непосвященных, силы, глубоко враждебные Богу, и всякой святыне, и самому еврейскому народу. Прячась за святые имена и понятия, сионисты хотят обмануть не только «гоев», то есть всех не евреев, но, прежде всего, свой собственный народ, еврейский.

Сионизм есть не что иное, как практическое осуществление тайных стремлений религии талмудического иудаизма. Современный иудаизм - это не просто одна из религий одного из народов земли.

Духовная сущность иудаизма достаточно определенно раскрыта в Евангелии. Иудеям, которые упорно не пожелали уверовать во Христа распятого и воскресшего, как в обетованного Мессию, Сына Божия, пришедшего во плоти, Сам Господь Иисус Христос сказал: «Если бы вы были дети Авраама, то дела Авраамовы делали бы. А теперь ищете убить Меня, Человека, сказавшего вам истину, которую слышал от Бога: Авраам этого не делал. Вы делаете дела отца вашего. Если бы Бог был Отец ваш, то вы любили бы Меня, потому что Я от Бога исшел и пришел. Ваш отец Диавол; и вы хотите исполнять похоти отца вашего. Он был человекоубийца от начала и не устоял в истине, ибо нет в нем истины. Когда говорит он ложь, говорит свое, ибо он лжец и отец лжи. А как Я истинно говорю, то не верите Мне» (Ин.8,39-45).

Итак, слово об иудаизме, не признающем Христа Сыном Божиим и истинным Мессией, сказано: Ваш отец Диавол - и прибавлено: Се, оставляется вам дом ваш пуст (Мф. 23, 38). Дом, в смысле слов Священного Писания, - это, прежде всего, церковь, в данном случае - иудейская церковь.

Известно, как на протяжении истории в определенных кругах Израиля еще до пришествия Христа Спасителя начиналось, сперва духовно, поклонение Диаволу, а затем это поклонение князю тьмы стало вполне определенным и осознанным. Правда, такое сознательное Диаволу, поклонение было и остается уделом весьма немногих, особо посвященных духовных вождей и учителей Израиля. Для остального еврейского народа считается достаточным только то, чтобы этот народ не верил Христу распятому и воскресшему, а во всем прочем пусть себе думает, что поклоняется Богу Авраама и Иакова и чтит закон Моисеев, который, впрочем, в корне извращен в толковании талмудического иудаизма.

Так, под видом религии Ветхого Завета, под видом поклонения Единому Истинному Богу удалось создать скрытое поклонение Диаволу, сатане, или Люциферу, ниспавшему с неба Деннице, как его иногда называют. Иудаистским учителям приходилось всячески изощряться во лжи, чтобы почти две тысячи лет держать массы еврейского народа в неведении об Истине. Но, разумеется, дух скрытого поклонения Диаволу не мог не сказаться на сознании, духовной жизни, поведении, общественных стремлениях как воспитанного в иудаизме еврейского народа, так и тех народов земли, среди которых оказался рассеян еврейский народ после распятия Иисуса Христа.

Обманутым евреям внушалось, что Божии обетования, сказанные в Ветхом Завете, до сих пор сохраняют свою силу по отношению к этому народу, что ничего не изменилось в древней вере Израиля и что евреи - по-прежнему Богоизбранный народ. При этом иудаизм скрывал и продолжает скрывать от еврейского народа, что в глубине этой религии совершается поклонение не Богу Авраама, Исаака и Иакова, а Диаволу.

Для Православия эта тайна иудаизма давно уже не тайна. Почему иудаизм обманывает еврейский народ? Потому что для Диавола именно еврейский, в древности действительно Богоизбранный народ, - и через него, по возможности, все прочие народы - отвратить от Бога истинного и сделать народом богопротивным. Это называется: на святом месте утвердить мерзость запустения. Поэтому современный иудаизм и возникший на его основе сионизм - злейшие враги в особенности еврейского народа, а затем, через него, и всех народов мира. Для сионизма интересы еврейского народа, которые он, якобы, выражает и защищает, только демагогическая ширма для прикрытия своих истинных целей: - привести Израиль и другие народы к полной духовной, да и физической погибели. В плане этих целей важнейшей задачей сионизма, а также различных организаций, вроде масонства, хабада и других тайных и явных обществ, является приведение еврейского народа и, по возможности, всего человечества под власть Антихриста, который воцарится в Израиле как мессия.

Об этом лжемессии, его духовных приметах и признаках известно очень много. Достаточно вспомнить только слова Спасителя: «Я пришел во имя Отца Моего, и не принимаете Меня; а если иной придет во имя свое, его примете» (Ин. 5, 43). Вот этот приходящий во имя свое, как земной владыка Израиля и всего мира, и есть тот «мессия», которого ждут сионисты, и пришествие которого они деятельно сейчас готовят. Это и есть антихрист.

Поэтому сионизм особенно заинтересован иметь в Православной Церкви своих «постовых», которые встречали бы людей, искренне идущих к истине, и провожали бы далеко от нее, стараясь, однако, уверить, что ведут их верно, именно к Православию. Задача таких «постовых» - под видом правды проповедовать ложь, под православной оболочкой наполнять души людей угодными сионизму взглядами и настроениями. Таким «постовым» сионизма в Православии и являются некоторые священнослужители. Это их конкретное место в многосложной и многообразной системе сионизма. Это их давняя, продуманная и добровольно взятая на себя миссия.

Прежде чем рассмотреть их духовную сущность и способы действия, несколько слов об особых, чисто религиозных средствах сионизма в его интригах против Православия. Первое средство можно назвать негативным - это всяческое разложение Православия. Здесь не последнее место занимают попытки доказать необходимость объединения Православия с католицизмом, которое мыслится не просто как добрые отношения церквей, а как проникновение католического духа, образа мышления и жизни в среду Православия.

За последние годы между сионизмом и властями католической церкви возник самый тесный союз, пример  Папа Римский Бенедикт XVI обнародовал выдержки из своей новой книги "Иисус из Назарета", в которой снимает с евреев вину за гибель Спасителя. Для доказательства их невиновности понтифик использует метод теологического анализа библейских текстов и разъясняет несостоятельность прежних интерпретаций, результатом которых стали антисемитизм и постоянные преследования иудеев.

Это в значительной степени объясняется не только двойной игрой, которую они ведут друг с другом, но и некоторой духовной общностью.

К примеру, католическая церковная политика ориентируется на приобретение всемирного духовного господства. Это прямо вытекает из некоторых существенных черт католического мировоззрения: стремления к внешней деятельности в мире, к влиянию на ход чисто мирских дел, к мировому могуществу. Заразить Православных католическими настроениями - значит возбудить в них дух внешней активности, жажду политической борьбы (благословение президентов и др.), участие в суете чисто мирских дел, посмотрите на занятия бизнесом Православных приходов и откровенное «крышивание» бизнеса, а иногда и преступной деятельности. Для чего это нужно, станет ясно из дальнейшего содержания письма, а пока мы отметим одно существенное высказывание в  самиздатовском журнале «Евреи в СССР»: - «Западная католическая церковь действительно близка еврейскому сознанию, в частности духом активности, энергии, деятельным практическим характером. Как это ни покажется странным с первого поверхностного взгляда, но сионизм и католицизм в этом пункте обрели действительно некоторое духовное родство».

Но попытки внедрить в Православие такой же дух активности имеют и свой особый расчет: «Если Марии (Православию) сообщить марфино (католическое) состояние суеты, то благая часть отнимется от Марии» (Л к. 10).

Позитивные религиозные средства, которыми пользуется сионизм, сводятся к следующему: людям усиленно внушается всеми средствами массовой информации принадлежащим иудаистским лидерам, что современный еврейский народ, из-за иудаистского обмана по-прежнему отвергающий истинного Христа, все-таки остается богоизбранным, а значит призванным свыше к мировому господству.

Однако после распятия Христа, Богоизбранность более не принадлежит еврейскому народу как нации - Богоизбранность осталась во Христе для тех, кто подлинно в Нем и с Ним без различия наций, то есть в Церкви Христовой.

Богоизбранный народ - это теперь Церковь Христова.

Отсюда Палестина как место жительства современного Израиля давно уже не обетованная земля, а только древний прообраз ее и иудаистский фон. Обетованная земля в действительности - это Царство Небесное, Божие. И город Иерусалим с горой Сионом, не как место, связанное с событиями Священной истории, а как столица современного иудаизма и сионизма - это давно уже не возлюбленный Богом город. Град Божий - это теперь Иерусалим Небесный, на новой земле под новым небом, как вечное царство праведников, возвещенное Богом в Откровении (См.: Откр. 21).

А современный Иерусалим как центр христоненавистнического иудаизма Бог называет духовно Содомом и Египтом, где и Господь наш распят (Откр. 11, 8).

Все это и многое другое хорошо известно Православию, так что требуется особая изощренность во лжи, чтобы и здесь вести разлагающую деятельность. Прикрываясь превратным толкованием слов апостола Павла,  что Израиль как народ «сохраняет свое избранничество, оставаясь сыном-первенцем». Вот это самое желание остаться все-таки первенцем и выдает зловещий иудаизм. Сионисты создают удивительно точные, математически точные последовательности действий, которые якобы направлены к выяснению самых важных для сионизма предметов: отношения современного Православия к сионизму, а также откола евреев-христиан от Православия под видом создания особой независимой Еврейской христианской церкви. Выходит, что Сионизм при определенных условиях может проникнуть в Православие. То есть евреям, искренне стремящимся ко Христу Иисусу, можно не дать быть подлинно во Христе посредством причастия к подлинному Православию, можно и нужно создать для них особую, независимую, то есть от Христа независимую, церковь, которая должна быть одним из филиалов иудаизма. Было бы интересно знать, в чем Вы усматриваете особое религиозное призвание еврейского народа?»  И считаете ли Вы, что этот народ навсегда посвящен Богу в силу того, что через них, евреев, было дано Богооткровение и совершено Боговоплощение?

Слова из Священного Писания Ветхого Завета о Древнем Израиле: «А вы будете у Меня царством священников и народом святым» (Исх. 19, 6). То есть когда еврей изменяет своей посвященности, он предает себя и легко оказывается во власти темных сил. Однако все дело в том, какие силы считать темными, а какие светлыми. Какому Богу кланяется и какому Богу посвящен навсегда, по Вашему мнению, еврейский народ? 
Если в Израиле возникают христианские общины с богослужением, близким к синагогальному, на иврите, вроде общины св. Иакова. То оказывается, что в Израиле христианство является одним из течений иудаизма или  другими словами Христианство раздвинуло границы  иудейской церкви, включив в нее другие народы, так как в синагогу не евреям дорога закрыта. При этом современный иудаизм не отделяется от веры Ветхозаветного Израиля, утверждая, что еврея-христианина и еврея-иудаиста в наши дни связывают не только общность национального происхождения, но и вера в Единого Бога, вера в Священное Писание, общая религиозная этика. Современное христианство и современный отвергающий Иисуса Христа иудаизм это, что равноправные ветви одной и той же религии Авраама. А что говорит Господь Иисус Христос: - «Кто не чтит Сына, тот не чтит и Отца, пославшего Его» (Ин. 5, 23). «Всякий, слышавший от Отца и научившийся, приходит ко Мне» (Ин. 6, 45). «Я и Отец – одно» (Ин. 10, 30). После того, как были сказаны эти последние слова, неверующие иудеи опять схватили каменья, чтобы побить Его. И еще говорит Господь: «Видевший Меня видел Отца... Я в Отце, и Отец во Мне» (Ин. 14, 9, 11). «Принимающий того, кого Я пошлю, Меня принимает; а принимающий Меня, принимает Пославшего Меня» (Ин. 13, 20). Иудеям, не верующим Ему, Христос свидетельствует: «Вы не знаете ни Меня, ни Отца Моего» (Ин. 8, 19). «Если бы Я не пришел и не говорил им, то не имели бы греха; а теперь не имеют извинения во грехе своем. Ненавидящий Меня ненавидит и Отца Моего» (Ин.15, 22-23). «Кто не пребудет во Мне, извергнется вон, как ветвь, и засохнет; а такие ветви собирают и бросают в огонь, и они сгорают» (Ин. 15, 6).

Все это означает, что такой отсеченной и засохшей ветвью является Израиль, не принявший Христа и не принимающий его до сих пор, а, следовательно, не принимающий и Единого Бога-Отца и поклоняющийся не Ему, а кому - указал  Сам Господь Христос и Единый Истинный Бог, назвавший отцом иудаистов Диавола, а самих иудаистов сборищем сатанинским, о чем уже было сказано. Таким образом, совершенно очевидно, что у современного иудаизма нет, и не может быть ничего общего ни с религией Авраама, ни с христианством. Иудаизм в корне враждебен как вере праотцов еврейского народа по плоти, так и Православной вере славянских народов.

Вы не новичок в Церкви и прекрасно знаете текст приведенных здесь мест Евангелия, наверное, наизусть. Значит, когда враги Православия объединяются в своем толковании Единого Бога христиан и Древнего Израиля с «богом» современного иудаизма Диаволом, они делают это умышленно, заведомо смешивая свет с тьмою. Но если даже предположить, что такое объединение у них невольно и от совершенно искреннего представления, то тем паче это оказывается их распиской в том, что лично их богом является не Христос, не Бог Авраама, Исаака и Иакова. Только при таком условии у них в душе и сознании могло оказаться чувство и представление общности их веры с религией и религиозной этикой современного иудаизма. Вот ведь в чем дело.

Теперь всем ясно, какому «богу»  навсегда посвящен Израиль, и какие силы являются для нас темными, а какие светлыми. Тьма для них, это традиционное славянское святоотеческое Православие во всех его зрелых формах, каких оно достигло в процессе своего исторического развития. «Просветить» такое Православие, а точнее, разложить и разрушить его является основной задачей наших врагов иудеев и их хозяев.

Выходит если под маской ветхозаветной веры иудаизма в Единого Истинного Бога оказалось возможным скрытое поклонение сатане, то почему бы не попробовать устроить то же самое и в христианстве?

Если внушить православным и евреям, что они могут и не отрекаться от обрядов и религиозных обычаев иудаизма. С точки зрения Православия, эта идея вполне допустима, что крещеные евреи наряду с христианскими обрядами должны сохранять обрезание, субботу и другое. При этом многие евреи и раввины уверенны в своей правоте, ссылаясь на решение Собора святых апостолов в Иерусалиме в 51-м году, который будто бы постановил, что иудаистские обряды необязательны только для христиан из язычников, но сохраняют свою силу для евреев-христиан. Решения этого Собора не отменены. Да и вряд ли можно отменить слова апостолов.

Только оказывается, такого решения указанный Собор никогда не принимал. Этот Собор очень хорошо описан в 15-й главе Деяний святых апостолов. Разрешая спор о том, следует ли обрезать приходящих ко Христу язычников и принуждать их принимать закон Моисеев, апостол Петр отметил, что «Бог даровал им Духа Святаго, как и нам; и не положил никакого различия между нами и ими, верою очистив сердца их» (Деян. 15, 8-9). Апостол отметил далее, что «иго закона Моисеева не могли понести ни отцы наши, ни мы и что мы веруем, что благодатию Господа Иисуса Христа спасаемся, как и они» (См.: Деян. 15, 10-11). Св. апостол Иаков добавил, что «Бог первоначально призрел на язычников, чтобы составить из них народ во имя Свое, потому что так пожелал Бог воссоздать скинию Давидову падшую и то, что в ней разрушено в Израиле». Было постановлено не затруднять христиан из язычников исполнением закона Моисеева. При этом о евреях, желающих в христианстве сохранять иудейские обычаи, не сказано ничего. Замечено лишь, что закон Моисеев имеет проповедующих и читается каждую субботу в синагогах.

В контексте решений этого Собора и всего апостольского учения это значит, что апостолы не возбраняют соблюдать иудаистские обычаи тем евреям, которые привыкли к ним, но никак не вменяют этого в обязанность христианам-евреям и не считают эти обряды имеющими спасительную силу. Ибо, по прямому смыслу апостольских слов и соборного решения, во-первых, спасение признается, как для евреев, так и для язычников только через веру во Христа Иисуса и благодать Святого Духа, а обычаи закона Моисеева тем самым оказываются уже излишними, так как в Себе и Собою Христос исполнил весь Закон. Во-вторых, христиане-евреи и христиане из язычников признаются совершенно равными. Никакой двойной ответственности и никакого первенства, о которых  толкуют иудеи, за евреями не признается ни в данном соборном решении, ни в других текстах Нового Завета. Напротив, утверждается на основе пророчеств Ветхого Завета и знамений Божиих, что разрушенная иудаизмом скиния Давидова воссоздается путем привлечения к Истине через Иисуса Христа людей из всех народов. Это означает, что Богоизбранность и посвященность Богу уже не принадлежат ни еврейскому народу, ни какому-либо другому народу как нации, но Телу Христову, Церкви, составляющейся из представителей всех народов земли.

Зачем же извращать смысл деяний апостольского Собора, которых, конечно, никто отменить не может? Зачем же обманывать иудеям прежде всего свой собственный еврейский народ? То, что это сознательный обман, видно из того, как в том же духе извращается смысл другого новозаветного текста - главы 11 -й из Послания апостола Павла к Римлянам: И так, спрашиваю: неужели Бог отверг народ Свой? Никак. <...> В отношении к избранию [евреи], возлюбленные Божии <...> Ибо дары и призвание Божие непреложны (Рим. 11; 1, 28, 29). Оставляя эти слова без всяких пояснений делается нужный  сионизму вывод о том, что современный Израиль как народ, несмотря на то, что он продолжает в полноте своей не принимать Христа Иисуса, остается избранным народом Божиим. Отсюда выходит, что еврей-христианин несет якобы двойную ответственность - как член Церкви и как член народа Божия.

Иными словами, наряду с Церковью, Телом Христовым, оказывается еще один народ Божий: евреи как нация, иудеи утверждают, что Израиль возник не как нация, а как религиозная община. Однако, по смыслу слов апостола Павла в этой главе и многих местах его Послания к Римлянам, народом Божиим является один единственный народ – «Живое Древо Церкви как Тела Христова, которое составляем мы, многие» (См.: Рим. 12, 4-5). Это та живая маслина, от которой засохшие ветви неверующих во Христа иудеев отсечены. Привиты ветви дикой маслины - бывших язычников. Так <...> что ожесточение произошло в Израиле отчасти, до времени, пока войдет полное число язычников (Рим. 11, 25). Куда войдет - в Израиль как нацию? Нет, в Тело Христово, Церковь. И так весь Израиль спасется (Рим. 11, 26).

Апостол предостерегает бывших язычников от гордости, чтобы не превозносились плотью и не считали еврейскую плоть чем-то худшим по сравнению с собой, ибо во Христе все равны, здесь нет различия между иудеем и эллином. В другом месте говорится, что в Церкви нет больше ни скифа, ни варвара, ни эллина, ни иудея. Апостол Павел говорит: А Исайя провозглашает об Израиле: хотя бы сыны Израилевы были числом, как песок морской, только остаток спасется (Рим 9, 27). Вот об этом «остатке» - том, который может спастись через обращение ко Христу Иисусу, апостол и говорит, что они в отношении к избранию, возлюбленные Божии ради отцов (Рим. 11, 28). Отцы Древнего Израиля жили верой во Христа истинного, который, как им было известно от пророков, должен был прийти именно тогда, когда Он и приходил и пострадал в Израиле за грехи мира. Апостол Павел учит, что избранничество и обетование относятся только к тем, кто спасается верой в Иисуса Христа, а не делами закона. По словам апостола о не принявших Христа иудеях, усиливаясь поставить собственную праведность, они не покорились праведности Божией, потому что конец закона - Христос, к праведности всякого верующего (Рим. 10, 3-4). Таким образом, по учению апостола Павла, нет двух разных Богоизбранных общностей - Церкви Христовой и Израиля как народа по плоти, но есть только один Богоизбранный народ - Христианская Церковь. И чтобы к ней обратились сродники апостола по плоти, евреи, он готов и души своей не пощадить, потому что он знает, что в противном случае они останутся отсеченными ветвями, несмотря на свое плотское происхождение. При этом горячая любовь апостола Павла к сродникам по плоти никогда не была выше его любви к Церкви, составляющейся в его времена в основном из язычников. И сам он себя называл «апостолом язычников».

Со времен апостола Павла прошли века. Бывшие некогда дикими, по происхождению от язычества, ветви от разных народов, возрастая на благородной маслине Тела Христова, давно стали одно с Ним, так что теперь это уже целиком одна благородная маслина.

А иудаизм, обманывающий евреев, за это время успел и засохнуть и одичать. Так что пребывающие в иудаизме и неверии евреи наших дней - это одичавшая и безплодная маслина. Теперь, чтобы стать благородной, этой маслине придется прививаться к маслине Христовой Церкви так же, как некогда привились язычники.

Поэтому для современного еврея важнейшим условием истинного обращения ко Христу должен быть решительный отказ от всякой мысли о своей Богоизбранности по признаку плотского происхождения и смиренное покаянное чувство, что он уже не может называться сыном Отца Небесного, но просит принять его хотя бы в число работников Своих. Так учит знаменитая притча о блудном сыне.

В таком случае, без всяких сомнений, Бог вернет такому израильтянину сыновство с любовью, но прощеный сын теперь, в свою очередь, должен будет разделить свое сыновство с теми, кого Господь за веру и преданность Ему из работников давно благоволил сделать сынами  Своими, и не только по благодати, но и по плоти и крови в прямом и высшем смысле этих слов. Ибо Церковь из бывших язычников давно питается и пропитана Телом и Кровью Первенца Израилева, Господа Иисуса Христа, через Таинство Причащения. Поэтому Церковь справедливо называется Новым Израилем. Здесь никто ни перед кем не имеет и не может иметь преимущества по происхождению, ибо всех заключил Бог в непослушание, чтобы всех помиловать (Рим. 11, 32).

Мы все знаем о культах православных святых Гавриила и Евстратия умученных  жидами. Преподобный Евстратий был иноком Киево-Печерского монастыря, где особенно прославился постничеством. Во время набега на Киев половцы в числе других славян угнали Евстратия в плен и затем вместе с несколькими христианами продали в рабство одному еврею в Херсонесе Таврическом. Этот человек оказался фанатиком-иудаистом. Желая склонить своих рабов к отречению от Христа, он морил их голодом. Вскоре все, кроме Евстратия, умерли. Тогда в праздник Святой Пасхи в 1097 году фанатик распял Евстратия на кресте. Мощи мученика были засвидетельствованы Богом как чудотворные. Этому святому память бывает дважды в году и один раз положена служба с полиелеем.

Святой мученик Гавриил был шестилетним мальчиком и жил в деревне Зверки Гродненской губернии. Арендатор этой деревни, тоже фанатик-иудаист, вместе со своими единомышленниками похитил мальчика и зверски умертвил его. Убийцы потом были уличены, осуждены по закону. А мощи св. Гавриила были найдены нетленными и также получили от Бога особую благодатную силу. Св. Гавриил пострадал в 1690 году. 
Есть ли в обстоятельствах гибели этих святых что-нибудь антиеврейское? - Нет. Речь идет о жертвах религиозного фанатизма, наличия которого в иудейской среде не отрицает  никто, как и еврейский шовинизм. Первомученик архидиакон Стефан, христианин-еврей, убитый еще в I веке толпой своих сродников по плоти фанатиков-иудеев.

Но со всей ответственностью следует заметить и напомнить, что там, где в тайных сферах совершается сознательное поклонение Диаволу, там ритуальное убийство очень возможно и оно есть. Об этом стараются лишний раз не говорить только из человеколюбия, дабы не возбудить волну слепого народного гнева против невинной массы простого еврейского народа, действительно не знающего о тайных деяниях своих духовных вождей.

Мы все знаем, что в православном Богослужении, построенном наполовину из псалмов Давида, образов истории Древнего Израиля, прославления израильских праведников и пророков, антиеврейских выпадов нет и не может быть. Но обличение безумных иудеев, не познавших в Иисусе Христе своего Мессию и предавших Его на Крестную смерть. В среде евреев действительно есть образованные и умные люди, но есть и те, кто совершенно умышленно, в полном соответствии с тактикой отца лжи, смешивает два разных понятия - о еврейском народе и об иудаистской религии - в одно понятие. А это уже подлог. Он ярко свидетельствует о том, что не антисемитизм, которого нет в Православии, а антисионизм, - то есть верность Православия Христу Истинному, претит раввинам более всего и более всего заботит так называемых «лидеров» еврейского народа.

Видеть Православную Церковь одним из собственных орудий и течений сионизма - вот что хотели бы раввины и их хозяева. Пусть даже не надеяться, такого не будет никогда.

Иудеи употребили слово «синтез», когда говорили, что на его основе, якобы, создавались культуры России, Европы, Израиля и большинства других стран. Что такое анализ и синтез иудаистского мышления, нам всем давно хорошо известно. Сейчас в славянском мире евреи занимаются «ревизией» и «анализом» Православия, то есть попытками разложения его коренных, живоносных устоев. Раввины и их иудаистские единомышленники  делают то же самое и с другими христианскими народами.  И если бы их еврейские мечты сбылись, то из духовно разложенных христианских церквей, выбрав пригодные для сионизма элементы, можно было бы синтезировать нечто целое. Только это было бы уже не живое Тело Господа Иисуса Христа, а мертвая синтетика, говорящая кукла, робот, лишь внешне похожий на нечто живое, как механическая кукла робот, чем-то похожа на человека.

А сионизму и его союзникам в славянском мире как раз и нужна церковь-кукла, по видимости Православие, а по сути подделка. Такой вселенской «церковью» можно было бы управлять как угодно и прежде всего для того, чтобы она признала истинным Христом израильского лжемессию, Антихриста, и помогла бы установить в мире его духовное и политическое господство.

Поэтому дело не в конфронтации церквей и не в шовинизме славян и православных людей, а в том, что живую благородную маслину Православия нельзя дать умертвить разлагающим и чуждым влиянием, под видом братского объединения с евреями, нельзя погасить светильник святой правды и священной истины. В Православной Церкви промыслительно сохраняется в наибольшей чистоте и неповрежденности Божия истина и как вероучение, и как образ мышления и жизни в Боге, а потому и Дух Святой - Животворящий, а не «синтезирующий», живет в этой Церкви особенно обильной благодатью.

Не случайно в наши дни многие люди разных стран и народов, в том числе и многие евреи, стали обращаться к нашей Православной Церкви. И не потому, что она славянская (русская, украинская, белорусская, сербская и т.д.), а потому что сами эти люди - подлинные Израильтяне, в которых нет лжи, но есть еще и мудрость, свойственная подлинному Израилю. И когда такие люди начинают по-настоящему жаждать правды, они непременно находят ее в должной полноте и сохранности в истинном  Православии.

Такой некогда была вера всей неразделенной апостольской Церкви, и эта вера близка и понятна душам людей любых наций. И так как Вы в самом деле православный человек по духу и человек, искренне любящий славянский народ, от которого произошли по плоти, и человек, неложно стремящийся к Православному единству, Вы старались бы всех и вся, и прежде всего сродников по плоти своих, призвать обратиться к нашему святоотеческому Православию, чтобы все народы по возможности стали членами нашей Православной Церкви. Ибо если и возможна настоящая вселенская Церковь, она должна быть только Православной, по образу славянского Православия. Вы сказали бы народу еврейскому, чтобы он принял наше Православие, потому что наша Церковь, принявшая Плоть и Кровь от Господа Христа и Его Пречистой Матери, имеющая в себе все лучшее, чем обладал Древний Израиль, не может не любить Израиля. Она любит его и теперь, хотя он стал лишь тенью своих великих прародителей, и ждет его обращения.

Пусть только подлинные Израильтяне сотворят достойный плод покаяния и, по слову Иоанна Крестителя, ...не думают говорить в себе: «отец у нас Авраам», ибо говорю вам, что Бог может из камней сих воздвигнуть детей Аврааму. Уже и секира при корне дерев лежит: всякое дерево, не приносящее доброго плода, срубают и бросают в огонь (Мф. 3, 9-10). Пока же мы видим, что раввины служители тьмы уничтожают плоды трудов сотен тысяч Православных славян и первыми примерами такого деяния есть:

- судебная тяжба в городе Херсоне, поводом и предлогом к возбуждению уголовного дела, послужило постановление, прокурора отдела защиты имущественных и других личных прав и свобод граждан и интересов государства (какого?), по заявлению председателя Херсонской иудейской религиозной общины «ХАБАД» и раввина города Херсона - Йосифа Вольфа и это не единичный случай который должен насторожить весь Православный мир. Скажите нам, сколько было слачаев, когда Православные подавали заявления на евреев за унижения славянских народов и Православной Церкви? И сколько иудаистов за унижения, оскорбления и геноцид Православного славянского народа понесло справедливое наказание?

- попытка иудаистов в известной всем проповеди Архиепископа Тульчинского и Брацлавского Ионафана призвать всех Православных славян к "покаянию за массовый геноцид евреев времен гетмана Украины Богдана Хмельницкого".

Современная международно-правовая система основывается на приоритете интересов земной жизни человека и человеческих сообществ перед религиозными ценностями (особенно в случаях, когда первые и вторые вступают в конфликт). Такой же приоритет закреплен в национальном законодательстве многих стран. Нередко он заложен в принципах регламентации различных форм деятельности органов власти, построения государственной образовательной системы и так далее. Многие влиятельные общественные механизмы используют этот принцип в открытом противостоянии вере и Церкви, нацеленном на их вытеснение из общественной жизни. Эти явления создают общую картину секуляризации жизни государства и общества.

Мы  верим в то, что  Православная Церковь не оставит  народ свой на поругание служителям Антихриста.

Текст письма был обсужден на собрании  организации «Союз Славян».

Председатель Общественной Организации «Союз Славян» Игорь Коробов

исх.    001 – 03/11 от 03.03.2011 г.

Суворовский районный суд  г. Херсона

Судье   Зубову А.С.

ОТКРЫТОЕ      ПИСЬМО

(на обвинительное заключение по уголовному делу ЖЕ 500100  - 09 по обвинению

Кириченко Сергея Александровича по статье 161 части 1 УК Украины)

Уважаемый суд, ваша честь, уважаемые участники процесса!

В случае если данное судебное разбирательство является беспристрастным судом, а не заранее спланированным иудейским судилищем, прошу всех  Вас ознакомиться  с  ниже написанным.

Для участников процесса напомню значение  слова  «беспристрастный». Толковый словарь русского языка С.И. Ожегова и Н.Ю.Шведова раскрывает значение слова беспристрастный  - Не имеющий ни к кому пристрастия, справедливый. (Беспристрастный судья, беспристрастный приговор).

Из обвинительного заключения  следует, что заявителем  и потерпевшим  является  Голова Херсонской  иудейской религиозной организации Хабад, по совместительству раввин  г. Херсон Иосиф Вольф.

Прежде всего, необходимо определиться со смысловой нагрузкой слов Хабад и раввин.

Хабад (Бейт-Хабад или Chabad House) – это еврейский общинный центр, где любой еврей может чувствовать себя, как дома, где проводятся занятия по изучению Торы, синагогальные службы, и предоставляется помощь во всем, что связано с еврейским образованием и практикой иудаизма.

Внизу мной указана ссылка на иудейский сайт, откуда взято данное определение  -http://www.ru.chabad.org/centers/default.htm.

Хабад – по утверждению известного писателя  и общественного деятеля  господина  Э.Д.Ходоса – является  ультраортодоксальной сектой, идеология которой базируется на принципах иудео-нацизма. (см. кнмгу Э.Ходоса « Еврейский удар или П-дец подкрался незаметно», часть  - От автора).

Большой энциклопедический словарь - РАВВИН (от др .-евр. рабби - мой учитель), в  иудаизме руководитель общины верующих, служитель культа.

Толковый Словарь Даля - РАВВИН - иудейский учитель, жрец, священник.

Толковый Словарь Ожегова – РАВВИН. В иудаизме:  служитель культа, духовный наставник руководитель религиозной общины.

Как следует из смысла слов Хабад и раввин – основной задачей и организации Хабад и руководителя религиозной общины (раввина), является проповедование и распространение среди евреев (более корректно и правильно для территории Украины использовать слово - жидов) – учения иудаизма.

Касательно слова – жид.

В Украинском языке нет слова еврей, есть абсолютно литературное слово – жид. Например,  немцы,  поляки,  используют  слова Jude – по-немецки,  Żyd по-польски   –  слова национального языка.

Исторически жидами называли данных представителей семитского народа на всей территории бывшей Российской Империи. Слово еврей, среди жидов – считалось оскорбительным. Евреями в Палестине называлась очень небольшая прослойка семитского народа, которую все остальные семиты, мягко говоря, недолюбливали.

После переворота 1917 года, Советом «народных комиссаров» состоявшем в подавляющем большинстве из местных жидов и пришлых евреев, слетевшихся со всего мира на раздел славянского пирога, действительно был принят декрет, которым принадлежность к данному семитскому народу обозначалась словом – еврей.

В настоящее время иудейско - большевистский  режим, несмотря на то что, лица остались те же, де юре отошел в историю и декреты «народных комиссаров» как следствие  не имеют юридической силы.

В связи с чем, слово жид, вполне употребимо не только в Украинском языке, не имеющем другого слова обозначающего данную национальную принадлежность, но и на всей территории бывшей Российской Империи.

Для  более детального изучения  данного  вопроса  рекомендую  обратиться  к класикам - Гоголю, Куприну, Достоевскому, Бунину, Исааку Бабелю, Шолом-Алейхему и другим.

Рассмотрим значение слова – иудаизм и талмуд.

Обратимся к Толковому словарю С.И.Ожегова, Н.Ю.Шведовой  http://www.jobtoday.com.ua/slovar/slovo_search.php

ИУДАИЗМ -а м. Возникшая в 1 в первом веке. до н. э. в Палестине и распространившаяся среди евреев религия в основе к-рой лежит культ бога Яхве (Иеговы).

ИУДЕЙСКИЙ -ая -ое. 1. см. иудеи. 2. То же что еврейский. 2. Относящийся к древним иудеям к их языку образу жизни культуре а также к Иудейскому царству его территории внутреннему устройству истории; такой как у древних иудеев как в Иудейском царстве. Иудейское вероисповедание (иудаизм). И. -канон (ветхозаветная часть Библии).

ТАЛМУД -а м. 1. (Т прописное) В иудаизме: свод толкований Ветхого завета и предписания (религиозные нравственные бытовые) основанные на этих толкованиях. 2. перен. Начетничество схоластика (во 2 знач.) (книжн.).

Существует мнение, что Талмуд состоит из 52 книг, однако далеко не все из них переведены на основные мировые языки, а некоторые доступны лишь иудеям высоких ступеней духовного посвящения и то не все сразу, то есть чем выше становится статус иудея, тем большее число книг Талмуда ему открывается. Например, существует легенда о такой тайной книге Талмуда, как «Иббур», ознакомиться с которой мечтают многие раввины низших рангов.

В основе талмудического творчества лежит комментарий Танаха, в особенности его первой части — Пятикнижия, или Торы.

Герман Вук, весьма популярный еврейский писатель [The Winds of War, War and Remembrance, and others.], иллюстрирует влияние и важность Талмуда для иудеев следующим образом:

Талмуд, вплоть до настоящего времени является циркулирующей через сердце кровью еврейской религии. Какие бы законы, обычаи или церемонии мы не наблюдали – независимо от того, являемся ли мы сторонниками ортодоксального, консервативного, реформаторского иудаизма или мы просто – порывистые сентиментальные люди – мы все следуем заповедям Талмуда. Это наш общий закон. [New York Herald Tribune. (1959). Nov. 17.]

Согласно версии прокурора, ( см. обвинительное заключение лист 2, абзац 1) Кириченко С.А, «переслідуючи прямій умисел з мотиву ненависті до іншої національності, маючи  на меті приниження честі та гідності громадян – євреїв і розпалювання національної та релігійної ворожнечі й ненависті». Здесь же «які ( имеются ввиду публикации Кириченко в газетах) згідно зі своїм змістом спрямовані на розпалювання, національної ворожнечі та ненависті до єврейської  нації, приниження національної честі і гідності  та образу почуттів громадян … євреїв у в’язку їхніми  релігійними переконаннями, чим порушив рівноправність громадян -  євреїв у залежності від їх расової національної належності та ставлення до релігії…».

Предлагаю  рассмотреть некоторые заповеди Талмуда, чтобы понять,  что же за почуття громадян … євреїв у зв’язку з їхніми  релігійними переконаннями порушив, по мнению прокурора – господин  Кириченко. А так же  каким предписаниям (религиозным, нравственным, бытовым) учит иудеев  «святая книга» Талмуд, который по утверждению популярного  писателя Германа Вука, так важен для еврейской религии и является общим законом для всех (верующих) евреев [New York Herald Tribune. (1959). Nov. 17.].  Думаю, участникам процесса будет интересно узнать  -  чему, каким нравственным и общечеловеческим принципам,  так самозабвенно учит в синагоге свою паству  «оскорбленный»  Голова Херсонской  иудейской религиозной организации Хабад, по совместительству раввина  г. Херсон Иосиф Вольф.

Приведу,  только  некоторые «священные» для иудеев  изречения,  из  не  менее «священных» книг,  которые проповедует раввин Иосиф Вольф и сионисты из Хабада:

1. . "Только евреи являются людьми, не евреи – это животные ". (Баба Мециа 114а – 114в) [Talmud. (1935). Soncino Edition.].

2. "Одни евреи достойны названия людей, а гои, происходящие от злых духов, имеют лишь право называться свиньями".  (Jalkut Reubeni, folio 10, b)

3."Вы, евреи, люди, а не все прочие народы света". (кн. Баба Меция, разд. 9)

4. "Плоть не евреев – это плоть  ослов, а выделения их похожи на выделения лошадей". [Funk And Wagnalls Jewish Encyclopedia. (1907). Gentile. New York. p.621.]

5."Свет сотворен лишь ради евреев, они суть плод, а все остальные народы - только его скорлупа.(трактат Шефа)

6."Гои бы не населяли Мир" - (Церор х, 107, 2)
Такое милое пожелание иудейского духовного путеводителя – не евреи  Сдохните!

7. " Не евреи находятся вне защиты закона, и Бог отдает их деньги Израилю". (Баба Коми 37в) [Talmud, Baba Kamma. (1935). Soncino Edition. 37b.]

8. "Кто ударит по лицу еврея, тот посягает на самого Бога и, следовательно, заслуживает смерти. Убить еврея – это ударить бога". (тр. Санхедрин). (Санхедрин 57а) [Talmud, Sanhedrin (1935). Soncino Edition, p.388.]

9. "Независимо от того, является ли это убийство кьютина  (не еврея) кьютином, или израильтянина кьютином, они подвергаются суровому наказанию, но за убийство кьютина (не еврея), израильтянином, не предусмотрено никакого наказания. " (Санхедрин 57а) [Talmud, Sanhedrin (1935). Soncino Edition, p.388.]

10. «Заповедь «не убий», означает, что нельзя убивать сына Израиля, а гой и еретик не сыны Израиля". (Jad Chag., hilch Rozeach et hilch Melachim)

Дальше, как говорится - больше.

11." Даже лучшие из не евреев должны быть убиты".  (Вавилонский талмуд) [Funk And Wagnalls Jewish Encyclopedia. (1907). Gentile. New York. p.617.]

12."Лучший из гоев достоин смерти" - (Абода зара, 26, в Тосафот)

Представьте себе реакцию, если бы не  иудейский религиозный деятель произнес: «наилучшие из евреев должны быть убиты», мясо жида может быть только удобрением для полей. Представляете какой бы вой поднялся…..      По мнению же прокурора иудейско -сионистские  призывы, в том числе в отношении физического уничтожения не евреев заслуживают если не ордена то минимум  -  одобрения.

Далее по сравнению с предыдущими наставлениями – так, детские шалости.

13."Если еврей испытывает искушение совершить зло, то он должен пойти в тот город, где его никто не знает, и совершить зло там." - (Моэд Каштан 17а) Talmud. (1935). Baba Mezia. Soncino Edition. 114a-114b
14. "Если еврей найдет вещь, потерянную язычником (не евреем), ее нет необходимости возвращать". (Баба Мециа 24а; Это подтверждается также в Баба Ками 113). [Talmud, Baba Kamma. (1935). Soncino Edition, p.666.]

15." Бог не пощадит еврея, который возвращает потерянную вещь кьютину (не еврею)… " (Санхедрин 76а) [Talmud, Sanhedrin (1935). Soncino Edition. 76a. p.470.]

16."То, что еврей получает воровством от кьютина (не еврея), он может сохранить". (Санхедрин 57а) [Talmud, Sanhedrin (1935). Soncino Edition, 57a. p.388.]

17. "Евреи могут использовать ложь (увертки) для того, чтобы перехитрить не еврея ". (Баба Коми 113а) [Talmud, Baba Kamma. (1935). Soncino Edition, p.664—665.]

А вот «чудесные» изречения в отношении наших детей, вообще то, не только наших. В отношении всех детей не евреев (иудеев).

18."Все дети не евреев – животные". (Йевамот 98а) [Talmud, Yebamoth. (1936). Soncino Edition. 98a.]

19."Семя гоя рассматривается как семя скотины". (трактат Кетубоф, 3, б)
20."  Не евреи предпочитают заниматься сексом с коровами". (Абодах Зарах 22а-22в) [Talmud, Abodah Zarah. (1935). Soncino Edition. 22a-b.]

21. Гойские (не еврейские) женщины, изначально не чистые, а совокупление с ними подобно совокуплению с трупом или ослицей.

Исходя из логики прокурора любой  не еврейских мужчина узнав, что оказывается по твердому убеждению  раввинов и их иудейских поклонников  он:

-  животное, имеет право называться только свиньей, места ему на этом свете нет (смотри сноски 1-6)

- его можно и нужно евреям убивать (смотри сноски 8-12)

- закон его не должен защищать  (смотри сноска 7)

-его можно обманывать и обворовывать и это  согласно  Талмуда  - похвальное деяние (смотри сноски 13-17)

-его дети скоты и животные (смотри сноски 18-19)

-его жена корова (сам он видно извращенец, раз спит с коровой), а по совместительству жена еще ослица и труп (смотри сноски 20-21)

-его мать, сестра, дочь  соответственно, согласно  иудейского учения,  так же корова, ослица и труп (смотри сноски 20-21)

Должен:

- проникнуться услышанным и как минимум поблагодарить великого гоблина Яхвэ и его иудейских сторонников «избранных» за столь дружеское отношение и прекрасную перспективу для нас и наших детей….

Неправда ли чрезвычайно интересные  релігійні переконання, та почуття громадян … євреїв ( и персонально  раввина  г. Херсон Иосифа Вольфа) у в’язку їхніми  релігійними переконаннями порушив, по мнению прокурора – Сергей  Кириченко.

На счет симпатий.                                                                                                                                              Господин судья, участники процесса. Будете ли лично Вы симпатизировать учению и его распространителям, которые объявляют Вас  – свиньями,  не имеющими права на жизнь, Ваших детей скотами  и животными с аналогичными Вашим правами на существование, Ваших матерей жен, сестер – ослицами, трупами, коровами.  Какова должна бать реакция психически нормального  человека на столь гнусные оскорбления всех других наций.

Или может все  выше сказанное иудеями в Ваш адрес соответствует действительности ?

Кстати, господин судья, участники процесса. У Вас есть возможность поинтересоваться у раввина Иосифа  Вольфа, является ли для него как иудея, Талмуд  священной книгой, «заветам»   которой он должен как иудей следовать?   Должен ли он как священнослужитель - иудей,   эти «заветы»  распространять и  пропагандировать? Правда ли выше мною  написанное,  или может я  солгал и таких  текстов в Талмуде нет?

18.10.2010 Раввин Овадия Йосеф выступил с традиционной субботней проповедью, обращенной к своим последователям.

Бывший главный раввин Израиля, рассуждал на темы, связанные с теологическими аспектами соблюдения субботы и использования людей нееврейской национальности при обслуживании иудеев, соблюдающих святой день недели.

"Гои были созданы Богом с тем, чтобы обслуживать евреев в субботний день. Эта единственная причина, по которой Бог допустил их появление на свет. Гоям нет места в этом мире, если они не служат евреям".

(смотрите продолжение в блоге)

Субботние проповеди раввина Овадии транслируются радиостанцией, количество слушателей которой только в Израиле превышает миллион  человек.

Источник:  http://nashe.orbita.co.il/blogs/news/15407/show

Обращаю Ваше внимание, это заявил не пьяный идиот  – это заявление бывшего главного раввина Израиля !!!

Не менее интересны «священные» тексты Талмуда касающиеся Христианства (замечу доминирующего вероисповедания на Украине) и Иисуса Христа.

Из Талмуда становится ясным, что иудаизм рассматривает Иисуса Христа как «шарлатана», «фокусника», «совратителя» и «обманщика»  и  злодея. В Талмуде Иисус Христос обвиняется в том, что он имел половые сношения со своим ослом, а Дева Мария описывается как шлюха. [Talmud, Sanhedrin (1935). Soncino Edition, 105a-b. p.726.]

В Талмуде также утверждается,  что:

- библейское описание распятия на кресте было ложью, и что Иисус Христос был задушен (задохся)  в яме с навозом, и что иудеи ненавидели Его так сильно, что казнили его четырьмя различными способами.

римляне не имели ничего общего со смертью Иисуса, и что только иудеи казнили Его за его идолопоклонство.

- Иисус был вызван из мертвых еврейским фокусником и затем наказан тем, что его сварили в горячей сперме.

- Иисус Христос  был не евреем. (здесь и сомнений нет, согласен с иудеями полностью!)

Ниже приводятся прямые цитаты, которые я взял из Талмуда, которые относятся к Иисусу и христианам:

§ Валаам (Иисус) прелюбодействовал со своим ослом. (Санхедрин 105а-в) [Talmud, Sanhedrin (1935). Soncino Edition. 105a-b. p.717.]

§ Еврейские священники воскресили Валаама (Иисуса) из мертвых и наказали (казнили его в кипящей сперме). (57а Гиттин) [Simon, M. Trans. (1936). 57a Gittin. London. Soncino Press, p.261.]

§ Она, которая была потомком принцев и правителей (Дева Мария) разыгрывала из себя шлюху с плотником. (Санхедрин 106а) [Talmud, Sanhedrin (1935). Soncino Edition, 105a-b. p.726.]

§ Иисус был опущен в яму с нечистотами до подмышек. Затем кусок плотного материала был помещен внутрь легкой материи, обмотан вокруг шеи, и два его конца были затянуты в противоположных направлениях до тех пор. Пока он не умер. (Санхедрин 52в) [Talmud, Sanhedrin (1935). Soncino Edition. 52b. p.356.]

§ Также в Санхедрин 106а говорится, что они казнили его четырьмя различными способами. [Talmud, Sanhedrin (1935). Soncino Edition, 105a-b. p.726.]

§ Слышали ли вы, сколько лет было Валааму (Иисусу)?… Кровавые и лживые люди не должны жить больше половины своих дней. Отсюда следует, что ему было тридцать три или тридцать четыре года (Санхедрин 106)

§ Те, кто читал неканонические книги (Новый Завет) будут иметь никакой доли наследства. (Санхедрин, 90а)

§ Евреи должны уничтожить книги (христиан). (Шаббат 116а)

Еврейских детей учат повторять отрывки, которые каждому еврею предписывается знать. Каждый раз, когда он проходит мимо кладбища – произнести молитву, если это могила еврея, и послать проклятие матерям мертвых, если это неевреи… Стало обычаем плевать (обычно три раза) при виде церкви или распятия… [Shahak, I. (1994). Jewish History, Jewish Religion. 23 amp; 93.]

Вот чему учит своих сторонников раввин  Вольфом со своими корешами из Хабада.

Вот  такие  релігійні переконання, та почуття громадян … євреїв ( и персонально  Иосифа Вольфа) у в’язку їхніми  релігійними переконаннями порушив, по мнению прокурора –  Кириченко.

Какие еще общечеловеческие,  духовные, моральные,  нравственные ценности,  людей других национальностей и вероисповеданий, не оскорбили иудеи и их духовные наставники ???

При этом, по версии прокурора, разжигает  релігійною ворожнечу й ненависть - Кириченко С.А., а не иудейские проповедники и их последователи.

В действительности, вся вина Кириченко С.А. заключается в том, что он  донес до широкого  круга общественности государства Украина, объективную информацию  об иудаизме - как учении, и об его идеологических наставниках – раввинах и Хабаде.  Думаю и суд и участники процесса  обратили  внимание, каким заповедям  в соответствии с требованиями Талмуда, должен следовать иудей. Напомню слова популярного писателя  Германа  Вука, касательно Талмуда - мы все следуем заповедям Талмуда. Это наш общий закон. [New York Herald Tribune. (1959). Nov. 17.]

Ну а дальше прямо как по Талмуду:

" Язычник (т е. не еврей), который сует нос в Тору (и другие еврейские священные писанин) осуждается на смерть. Поскольку, как написано, это наше наследство, а не их. " (Санхедрин 59а) [Talmud, Sanhedrin. (1935). Soncino Edition, p.400.]

В данном случае,  если не получается у иудеев  Кириченко  расстрелять, то хоть устроить показательный  судебный процесс, чтобы другим «гоям» неповадно было мешать  иудеям безнаказанно оскорблять и издеваться над представителями других народов и их верой.

Согласно обвинительного заключения, Кириченко – принизив національну  честь та гідність  громадян … євреїв у зв’язку з їхніми  релігійними переконаннями.

Следователь  прокуратуры  В.Лосенков, составивший выше упомянутое обвинительное заключение, преднамеренно лжет и пытается  целенаправленно ввести суд и участников процесса в заблуждение.

Иудаизм -  закрытая религия, которую могут исповедовать на основе национальной принадлежности, только жиды. Но нужно помнить, что не каждый жид является иудеем. Лично я знаю многих жидов, исповедующих  христианство (как восточного, так и западного обряда), лично знаю жидов – ревностных мусульман. Знаю даже одного жида – буддиста.

Еще  раз обращу внимание господина судьи и участников процесса – иудаизм закрытая религия для жидов, но не каждый жид является иудеем. Поэтому Кириченко не оскорблял, да и не мог оскорбить религиозные чувства  жидов  (прокурор использует слово - евреев), так как жид это всего лишь слово обозначающее  представителей данного семитского народа на территории Украины  (вообще к семитским народам относятся многочисленные арабские племена, пуштуны составляющие 47 % населения Афганистана и т.д ). Как я указывал ранее, многие жиды не являются иудеями и ни в коей мере не только не  разделяют, но и открыто осуждают -  выше перечисленные «святые» наставления Талмуда.

В своих книгах многие известные писатели  (жиды по национальности  -  но не иудеи по вероисповеданию)  аргументировано и объективно дали оценку иудаизму - как учению и раввинам и Хабаду – как идеологическим наставникам.

Рекомендую ознакомиться с трудами некоторых из них:

1) Моисей Соломонович Беленький «Иудаизм». – Москва, «Политиздат», 1966. «Что такое Талмуд? /очерк истории и мировоззрения талмуда и современный иудаизм». – Москва, «Наука», 1970. «Критика основных  догматов Талмуда». – Москва, «Знание», 1975

2) Рафаіл Аронович Бренман

«Іудаїзм і сіонізм в сучасній ідеологічній боротьбі». – Київ, «Товариство «Знання» Української РСР», 1981

3) Упорядник В.І. Голубович

«Правда про іудейську релігію і сіонізм». – Київ, «Держполітвидав УРСР», 1962.

4) Рафаіл Аронович Бренман

«Іудаїзм на службі сіонізму». – Київ, Ордена трудового червоного прапора, видавництво політичної літератури України, 1973.

5) Адольф Иссидорович Эдельман

«ИУДАИЗМ: Прошлое без будущего». – Ужгород, «Карпати», 1977.

7) Григорий Тимофеевич Фаин

«Мораль иудаизма: кому она служит?» – Одесса: «Маяк», 1976.

8) Иван Иванович Мигович

«Благочестивый» иудаизм и сионизм». – Киев, «Наукова думка», 1979.

9) Григорий Леонидович Баканурский

«Ложные доктрины, реакционная политика: Критика союза иудейской религии и сионизма». – Одесса: Маяк, 1982. – 240с.                                                                                                                                 10) Эдуард Давидович  Ходос (автор книг)  - Еврейский  фашизм или Хабад – дорога в ад., Христос – брат мой., Моя борьба.,  Пришествие Иуда., Еврейский удар или П-дец подкрался незаметно., Еврейский  удар, Еврейский Синдром,  Еврейский синдром-2, Еврейский Синдром-2 ^1/2, Еврейский синдром-3, Еврейская рулетка и т.д. ( Книги издания 1998 -2009 годов)

Таким образом,  говорить об оскорблении религиозных чувств  жидов  (прокурор использует слово - евреев)  по меньшей мере абсурдно, так как жид - лишь слово,  принятое для обозначения  представителей данного семитского народа на территории Украины, а не вероисповедание.

Касательно иудеев  и  головы  Херсонской иудейской религиозной организации Хабад, по совместительству раввина г. Херсон Иосифа Вольфа персонально -  если суд сочтет, что та античеловеческая мерзость, которую проповедует иудаизм в лице раввина Иосифа Вольфа (и ему  подобных)  должна   распространяться на территории  Украины  (напомню,  это пока  что не Израиль   где,  бывшие главные раввины Израиля типа Йосефа  Овадии безнаказанно выступают, наверное,  в целях укрепления дружбы между народами,  с выше приведенными субботними проповедями), то Кириченко надо  наказать!!!

Причем, наказывать Кириченко придется не за ущемление религиозных прав иудеев на территории Украины (к сожалению Кириченко не может препятствовать  пропаганде данного античеловеческого учения) и уж  явно не за разжигание межнациональной и религиозной ненависти  - чем на самом  деле  активно и занимаются иудеи в лице раввина - хабадовца   Иосифа Вольфа и ему  подобных.

Наказывать Кириченко придется за то, что он, будучи человеком небезразличным, открыто  и публично  (как и многие люди до него, в том числе и выше приведенные авторы книг) обвинил античеловеческую религию иудаизм и его пропагандистов в разжигании  межнациональной и религиозной ненависти, не только на территории государства Украина но и во всем мире.

Следователь  же  прокуратуры  В.Лосенков, составивший такое обвинительное заключение  либо по национальности – жид, а по вероисповеданию – иудей, который используя свое служебное положение защищает религиозные постулаты своей античеловеческой иудейской веры.                  Либо – жидовствующий. По определению одаренного писателя  Эдуарда Давидовича Ходоса (жида по национальности), жидовствующий – человек по национальности не являющийся   евреем ,  продающий свою Родину и свой народ за 30 серебреников жирным еврейским котам. (я бы уточнил  и сказал иудейским) (См.Книга Э.Ходоса  Еврейский удар или П-дец подкрался незаметно. ).                                                       Этакий  шабеш – гой,  как презрительно называют  иудеи  подобных  «бескорыстных»  помощников других национальностей.  Более четких  определений, считаю,  придумать трудно…

Для всестороннего  и объективного рассмотрения античеловеческой религии – иудаизм, считаю необходимым обсудить еще несколько постулатов из  «священной» книги  иудеев –Талмуд.

Когда взрослый мужчина имеет половые сношения с маленькой девочкой, это ничего, поскольку когда девочке меньше, чем три года, то это как будто кто-то вонзает палец в глаз, слезы подступают к глазам… но зрение возвращается, так и невинность возвращается к маленькой девочке, которой меньше трех лет. (Кетбот 11 в) [Talmudic prayer, p.617. Talmud. (1936).]

Дева в возрасте три года и один день может быть приобретена в жены путем  коитуса (Санхедрин 55в и 69а-69в) [Talmud. (1935). Sanhedrin. 69b. p.469.] и (Йевамот 57в, 58а, 60в) [Talmud. (1936). Yebamoth. Soncino Edition. 57b. p.386]

Как видите,  в данных постулатах рассматривается  вопрос всего лишь о том, с какого момента считать  девочку – женщиной.  Вопрос о половой извращенности, педофилии, развращении малолетних - не   стоит.  Для иудеев, в соответствии с их верой, сексуальные отношения с трех летним ребенком и менее, считаются  вполне нормальным мероприятием.

Еще раз процитирую Германа Вука – мы все следуем заповедям Талмуда. Это наш общий закон.

Обращу Ваше внимание, что вообще-то за исполнение таких заповедей  на практике (педофилия, половое извращении, развращение малолетних и т.д.), даже в малоразвитых  странах предусмотрена уголовная мера наказания - от длительного тюремного заключения до смертной казни.

Морально – этическая сторона вопроса – может ли, по мнению суда, участников процесса, просто обывателей – считаться психически нормальным гуманоид, пропагандирующий и одобряющий сексуальные отношения с трех летними детьми?

Прошу суд  добросовестно и беспристрастно изучить  выше написанное, приобщить данное письмо к материалам дела, а так же  дать надлежащую оценку заявлению раввина Иосифа Вольфа и обвинительному заключению составленному следователем  прокуроры В.Лосенковым.

Кроме того, на основании выше изложенного,  прошу суд поставить вопрос о психической полноценности и адекватности раввина Иосифа Вольфа и ему подобных пропагандистов Талмуда - общего закона для всех иудеев.

Текст обращения был обсужден на собрании Областной  организации «Союз Славян».

Председатель Донецкой Областной Организации «Союз Славян» Коробов И.В

Судове засідання по розгляду кримінальної справи, порушеної за ч.1 ст.161 КК України (“Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань”) проти Сергія Кириченка, було призначено на 24.02.2011 року о 14.00 год. у Суворовському районному суді м.Херсона. Перед цим судовим засіданням усі заявники по кримінальній справі, а саме всі троє із трьох заявників проти С.Кириченка – рабин м.Херсона і Херсонської області, керівник єврейської іудейської громади, громадянин Ізраїлю - Йосип Іцхак Вольф, керівник прес-служби єврейської іудейської громади, екс-директор єврейської школи «ХАБАД»  - Віталій Бронштейн та голова єврейського благодійного фонду «Хесед Шмуель» - Олександр Вайнер, організували і провели акцію, яка є формою безпосереднього тиску на суд та суддю по справі Зубова О.С., на підсудного С.Кириченка, а також вплинула на суд та усіх учасників судового процесу через висвітлення в засобах масової інформації, а саме: телеканалі «Україна» 24.02.2011 р., каналі ХОДТРК «Скіфія» 25.02.2011 р., суботньому випуску газети «Гривна» №9 (485) від 25.02.2011 року на стор.1 «Фотофакт» та газеті «Субота. Вечірній Херсон» №16 (016) від 26.02.2011 року на стор. 4 «В нашем доме нет фашизму».

Такі дії представників і організаторів «антифашистської» акції явно підпадають під статтю 376 КК України («Втручання в діяльність судових органів»), згідно якої злочином визнається: «1. Втручання  в  будь-якій  формі  в діяльність судді з метою перешкодити  виконанню  ним  службових  обов'язків  або   добитися винесення неправосудного рішення». Але, як ми побачимо пізніше, судді Зубову О.С. не те що не перешкодила ця акція втратити цнотливу неупередженість та об’єктивність, а навіть більше! Суддя Зубов О.С. особисто перейшов на той бік «барикад», де проявляли активність «діти Сіону». Про це далі.

А поки півтора десятка членів єврейської іудейської громади, в т. ч. і пан Вайнер О.П., 24.02.2011 р. о 12.45 год. одягнулися у смугасту концтабірну робу з шестикутними жовтими зірками Маген-Давида на грудях, нашивками-номерами, під відтворений технічними засобами кіношний гавкіт собак, німецькі кінофільмові оклики та кулеметну стрілянину, демонстрували плакатні надписи, покликані спонукати суд пошвидше «зупинити в Херсоні фашизм і нацизм», який, на думку пікетуючих, відтворює «агітатор фашизму» С.Кириченко. Зазначену акцію знімали замовлені організаторами акції коштовні телекамери Телеканалу «Україна», Телеканалу ХОДТРК «Скіфія», недешеві журналісти газет «Гривна», «Вечірній Херсон» та фотограф херсонської єврейської іудейської громади. Через мегафон керував усіма діями учасників акції та представників засобів масової інформації такий собі “режисер-сценаріст” - керівник прес-служби єврейської іудейської громади Віталій Бронштейн.

На каналах телебачення були відтворені осудливі щодо С.Кириченка інтерв’ю В.Бронштейна, рабина Й.І.Вольфа, О.Вайнера, депутата обласної ради А.Кияновського та інших учасників акції. Всупереч вічній традиції журналістиці подавати пояснення різних сторін щодо висвітлюваних подій, думка підсудного Сергія Кириченка ні в газетах, ні по телебаченню не прозвучала, що спричинило однобоку подачу замовленої інформації та підкреслює замовність самої акції та контрольованість цих ЗМІ представниками відповідної національної меншини. Було яскраво продемонстровано «гру в одні ворота».

Підсудний Кириченко С.О. та  громадяни, які, як завжди перед цим, а саме 12-го січня, 17-го січня та 31-го січня, прийшли послухати відкритий процес, для чого зібралися на 7-му поверсі будівлі суду біля кабінету 703, де минулого разу – 31.01.2011 р., відбувалося попереднє засідання. Але, секретар судді Зубова О.С. о 14.год. 10 хв. зненацька повідомила, що судове засідання відбудеться на другому поверсі у каб.203.

Коли підсудний С.Кириченко та громадяни Херсона спустилися і підійшли до каб.203, там їх зустрів посилений щільний кордон озброєних представників Служби охорони МВС та спецпідрозділу «Гріфон», а також судовий розпорядник Оксана Анатоліївна чомусь незвично для всіх одягнена у форму. Саме вона зупинила рух людей до приміщення судової зали, запропонувавши зайти лише підсудному С.Кириченко та одному із свідків. На питання С.Кириченка, а чому згідно статті 11 Закону «Про судоустрій та статус суддів» інші громадяни позбавлені такого права, судовий розпорядник сказала, що доступ до приміщення можливий лише «при наявності вільних місць». Але саме такої наявності вже не було. Бо коли С.Кириченко відчинив двері приміщення №203, то побачив там повністю зайняті усі місця, на яких сиділи члени єврейської іудейської громади, суддю Зубова О.С. в мантії, прокурора у формі, секретарів судового засідання та журналіста і оператора телеканалу “Україна”, який був напоготові і почав знімати все, що відбувалося. Вони все ретельно знімали. Без усякого на те погодження з боку підсудного С.Кириченка та його захисника, про що однозначно написано в КПК України. Попри всіх формальних процедур, ретельно прописаних кримінально-процесуальним кодексом, черговість організаційних формальностей була явно порушена.

Дивно! Ніколи ще суддя із секретарями судового засідання, наперед підготовленою аудіторією ретельно відібраних слухачів та прокурор не чекали приходу підсудного та інших учасників процесу і громадян-слухачів процесу. Це не передбачено законом. Спочатку зал судового засідання заповнюють громадяни-слухачі, потім заходять підсудний і свідки, а вже після того секретар запрошує прокурора і наприкінець суддю, перед заходом якого усі учасники процесу та слухачі повинні підвестися на заклик “встати, суд іде!”. Так, для усіх! Але суддя Зубов О.С. в даному випадку чомусь порушив цю святу традицію! А може це корупція? Авжеж, поведінка судді явно змахує на заангажовану та упереджену.

Підсудний С.Кириченко та інші учасники процесу і громадяни-слухачі не захотіли мовчки підкоритися змовникам в особі судді та клерікал-сіоністів, які захотіли взяти реванш за попередні засідання, коли синагога і рабин “ставили прогули” тим, хто не приходив покункурувати представникам слов’янської частини громади м.Херсона. Усім стало зрозуміло, що акція з “концтабірниками” – це і провокація, і незаконний тиск на суд та на підсудного, а також і привід тілами євреїв-іудеїв витіснити очікувану присутність слов’ян-християн. Це вже, як кажуть, занадто перебрано межу здорового глузду і закону з боку рабина Й.Вольфа та його оточення. За це законодавством встановлена невідворотна відповідальність. І ця акція лише підтверджує наміри організаторів кримінальної справи та судової розправи, по швидше винести вирок С.Кириченку, що за їх намірами, закриє йому шлях на найближчі вибори..

Коли все ж таки підсудний С.Кириченко пройшов живий кордон із тіл озброєних правоохоронців, і зайшов до каб.203, то він одразу дав правову оцінку діям судді Зубова О.С., який за його словами вступив у попередню  змову з заявниками по справі, які є керівниками єврейсько-іудейської громади м.Херсона. С.Кириченко у стримано-емоційній формі, прямо в очі судді Зубова О.С. заявив, що той порушив вимоги статті 24 Конституції України та відповідної статті судового законодавства і надав привілеї представникам єврейської іудейської громади за ознаками раси, релігійних переконань, етнічного та соціального походження, відповідно, обмеживши за цими ж ознаками права представників слов’янської християнської громади м. Херсона.

С.Кириченко вимагав від судді Зубова О.С. припинити спланований ним та іудейськими керівниками спланований захід, звільнити приміщення судового розгляду від наперед відібраних слухачів-учасників та надати можливість на рівних правах зайти представникам усіх національностей та віросповідань до приміщення зали судових засідань.

Судді Зубову О.С. нема було куди дітися, бо поведінка слов’ян-християн ставала дедалі все рішучішою, і невідомо ще чим могло закінчитися штучно створене суддею та рабином протистояння.

Суддя Зубов О.С. дав В.Бронштейну та О.Вайнеру “мудру вказівку” про те, щоб вони організували вивільнення половини приміщення каб.203 слухачами-євреями, з тим, щоб цю половину могла заповнити відповідна половина слов’ян-християн.

На репліку С.Кириченка про те, що в приміщенні суду представники обох сторін є однаковими і тут “обраних нема”, Віталій Бронштейн чомусь заявив, що серед присутніх євреїв нема фашистів, а на адресу особисто С.Кириченка іудейський прес-секретар якось дивно сказав, що той ніколи вже не буде депутатом. На ці слова В.Бронштейна один із відвідувачів суду згадав йому, як той, будучи директором єврейської школи, виганяв зі своєї школи росіян…

Врешті-решт політично-правова аргументація дій судді Зубова О.С. була завершена словами підсудного С.Кириченка на адресу “стражу закону”: “Ви, суддя Зубов Олександр Сергійович, - сіоніст , Ви проти наших національних інтересів!”

Але ось після цього суддя Зубов О.С. не стримався і почав погрожувати С.Кириченку про застосування щодо нього притягнення до ще більш суворої відповідальності.

А коли, нарешті, було оголошено про початок судового засідання, ось тут і було явлено помсту судді Зубова О.С. підсудному С.Кириченку на повну потугу. Приводом цьому стали клопотання підсудного, в яких він просив:

- витребувати у відповідних державних контролюючих органів та релігійних організацій видання ТАЛМУДУ, Автор Переферкович Н., переводчик; в 7 томах, а також видання «ШУЛХАН АРУХ» та «ТАНІЯ», якими в обов’язковому порядку користується заявник по справі громадянин Ізраїлю Йосеф Іцхак Вольф, інші «свідки» по справі та члени іудейської релігійної громади м.Херсона. Прокурор Фролов О.С. на це заперечив і суддя Зубов О.С. відмовив. При цьому підсудному С.Кириченку незрозуміло стало, як суддя намагатиметься встановити істину по справі, коли прокуратура в обвинувальному висновку, як злочинними встановила наведені ним, як автором статей цитати із Талмуду, «Шулхан Аруху», «Танії». То ж виходить, що із уст євреїв-іудеїв відповідні фрази звучать, як правомірні. Але якщо ці ж слова (фрази) повторює українець-християнин, ТО ЦЕ ВЖЕ ЗЛОЧИН. Таким чином прокурор і суддя не захотіли витребувати заявлене підсудним джерело цитат;

- витребувати  відповідні бухгалтерські документи, які б підтверджували перерахування прокуратурою м.Херсона 14 тисяч гривень коштів, нібито за проведену київським інститутом авторознавчу експертизу. На це клопотання підсудного С.Кириченка, - прокурор заперечив, а суддя відмовив. Таким чином суд підготувався для стягнення з підсудного тих коштів, які ніхто нікому не перераховував;

- викликати на підставі п.5) статті 253 КПК України експерта-мовознавця, яка підписалася під двома експертизами щодо дослідження статей і виступів С.Кириченка. Прокурор, як завжди заперечив, суддя висловив думку, що до цього можна буде повернутися аж після дослідження самого висновку…

- провести додаткову комплексну судову психологічно-лінгвістично-релігієзнавчу експертизу статей та виступів С.Кириченка, яка повинна здійснитися вже за участі підсудного, бо попередні експертизи здійснювалися без відома С.Кириченка, що є неприйнятним зі змісту статті 142 КПК України. Прокурор Фролов О.С. сказав своє «НІ», а суддя відмовив.

Помста відбулася! Саме про це попереджав у своїй заяві про відвід судді С.Кириченко, коли 31.01.2011 року наводив своє обґрунтування неможливості участі у його кримінальному переслідуванні судді Зубова О.С., проти якого за зверненнями депутат міськради С.Кириченка порушувалися кримінальні справи за незаконні судові рішення щодо комунального майна по вул.Фрунзе, 2.

Підсудний передрікає, що і надалі суддя Зубов О.С буде робити все те, щоби доказати свою послідовність у здійсненні всього можливого і неможливого, щоб винести той вирок, який потрібен заявникам по кримінальній справі.

Тим більше, що і в клопотанні С.Кириченка щодо виклику свідків у судове засідання суддя Зубов також відмовив, крім одного пенсіонера-козака. Наприклад, експерт зазначила, що є склад злочину у статті С.Кириченка «О. Васильєв - жертва расової дискримінації». Тому С.Кириченко і заявив Васильєва О.М., як свідка по справі, щоб той пояснив, за яких обставин він став «героєм» публікації депутата С.Кириченка. Але... Прокурор Фролов О.С. заперечив, сказавши, що це не потрібно і нічого важливого Васильєв О.М. не скаже. А суддя Зубов О.С. відмовив…, як відмовив у виклику і інших свідків, які могли б дати покази стосовно обставин справи.

Таким чином, прокурор і суддя дружним фронтом відстоюють ту позицію, яку первісно сформувала таємно від С.Кириченко прокуратура м.Херсона, так як він, в порушення ст.98 і ст. 142 КПК України не був допущений до жодного із слідчих дій досудового слідства. Таким чином здійснюється груба «залізноломова» деморалізація підсудного С.Кириченка, якому «натякається» на те, що він мусить змиритися з тим, що йому уготовано і смиренно очікувати того вироку, який обов’язково буде за будь-якої «погоди».

Ось тільки С.Кириченко з цим все ж таки вперто незгодний і знов направив до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України третю скаргу на протиправні, за його переконанням, дії судді, і готує повторну заяву про відвід судді Зубова О.С. за його «незаконні і упереджені дії» під час розгляду справи. До скарги С.Кириченко на цей раз долучив відеоматеріал та фото, на якому видно, як разом із представниками та лідерами національної єврейської меншини і іудейської громади суддя Зубов О.С. дружно відстоює їх намір бути одноосібними слухачами судового процесу 24.02.2011 р., не допустивши тих (слов’ян), хто думав, що все повинно бути по закону.

Прес-служба ХМГО

«Слов’янська громада»

Смотрим видео: Союз синагоги и суда ( 24 февраля 2011) на http://grkontrol.org

ХРОНОЛОГІЯ ЗАХИСТУ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ

- щоденник проведених засідань та здійснених процесуальних дій по кримінальній справі

за ст.161 ч.1 КК України  проти Сергія Кириченка :

1)     на судовому засіданні 12.01.11 р. О 13.00 год. в каб.703 будівлі по вул.Маяковського, 6/29 в м.Херсоні у судді Зубова О.С. я – підсудний Кириченко С.О., заявив клопотання не проводити попередній розгляд справи, так як я випадково від сторонніх людей, в неофіційному порядку дізнався про призначене суддею засідання, і мене не було належним чином повідомлено про це засідання і не вручено повістки. Моє клопотання було задоволено і засідання перенесено на 17.01.2011 р. На 13.00 год. А мені було вручено повістку під розписку.

2)     На судовому засіданні 17.01.2011 р. о 13.00 год. в каб.703 будівлі по вул.Маяковського, 6/29 в м.Херсоні у судді Зубова О.С. я – підсудний Кириченко С.О. заявив три клопотання: - відповідно до порядку, встановленого ст.237 п.2) КПК, два клопотання про закриття кримінальної справи: одне - за (п.1) ст.6, п.1 ст.213 КПК та друге – за п.2) ст.6, п.1 ст.213 КПК). На розсуд суду – закрити на підставі одного із клопотань.

-         відповідно до порядку, встановленого ст.237 п.5) КПК, я, Кириченко С.О., заявив клопотання про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування, так як прокуратурою було порушено моє право на захист.

-         також і мій захисник – адвокат Остапенко А.В. заявив клопотання про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування, бо було порушено моє право на захист.

-         СУДДЯ ЗУБОВ О.С. ВІДМОВИВ В ЗАДОВОЛЕННІ УСІХ ЧОТИРЬОХ КЛОПОТАНЬ, ВІДЗНАЧИВШИ, ЩО НІЯКИХ ПОРУШЕНЬ В ХОДІ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА НЕ БУЛО ТА НЕЗАКОННО ОГОЛОСИВ ПОСТАНОВУ ПРО ПОЧАТОК РОЗГЛЯДУ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ, призначивши дату слухання на 31.01.2011 року на 14.00 годин. Це при тому, що наявними є обставини (порушення ст.66 – право надання підозрюваним та обвинуваченим, захисником доказів по справі, заявляти клопотання…, ст.142 КПК права обвинуваченого порушені…) Від прокуратури – Фролов О.С. НАПОЛЯГАВ НА ПОЧАТКУ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ…

-         Також  17.01.2011 року суддя Зубов О.С. ВРУЧИВ МЕНІ – підсудному Кириченко С.О., КОПІЮ ОБВИНУВАЛЬНОГО ВИСНОВКУ, в результаті чого я із обвинуваченого отримав статус ПІДСУДНОГО.

- Прокурор Фролов О.С., заперечуючи проти мого клопотання і клопотання мого захисника про направлення справи на додаткове розслідування, обгрунтував це необхідністю перейти до розгляду справи, нагадавши, що я, як підсудний, маю право заявити в процесі судового слідства клопотання про проведення додаткової експертизи. Дослівно слова Фролова О.С.: “Підсудний має право заявити клопотання про експертизу під час розгляду справи в суді».

- ЗАУВАЖЕННЯ ЗАХИСНИКА ОВЧАРЕНКА А.В.: Рівності сторін в кримінальному процесі немає, бо прокурор має право оскаржити постанову судді про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування, а ПІДСУДНИЙ НЕ МАЄ ПРАВА оскаржити постанову судді про відмову у направленні справи на додаткове розслідування. НІЯКОЇ РІВНОСТІ ПЕРЕД ЗАКОНОМ І СУДОМ ВСІХ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ПРОЦЕСУ НЕМАЄ! Хоча саме така рівність проголошена статтею 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року.

3)     Перед судовим засіданням 31.01.2011 року о 14.00 год. в каб.703 будівлі по вул.Маяковського, 6/29 в м.Херсоні у судді Зубова О.С. мною, підсудним Кириченко С.О., до канцелярії (каб.802) Суворовського районного суду м,Херсона було здано під відмітку в прийнятті заяву (про відвід судді) та 4 чотири клопотання, а саме:

А) ЗАЯВА про відвід судді…. Відповідно до вимог обов'язкової реєстрації в автоматизованій  системі  документообігу суду, яка діє з 01.01.2011 року на підставі п.5) та част.2 статті 16-2 КПК,

- суддя Зубов О.С. через три години оголосив результати розгляду клопотання…, а саме ВІДМОВИВ у задоволенні заявленого йому відводу, чим порушив вимоги статей 54 та 56 КПК України.

Б) клопотання про призначення комплексної експертизи…. Відповідно до вимог обов'язкової реєстрації в автоматизованій  системі  документообігу суду, яка діє з 01.01.2011 року на підставі п.5) та част.2 статті 16-2 КПК, …

В) КЛОПОТАННЯ ПРО ВИКЛИК В СУДОВЕ ЗАСІДАННЯ ЕКСПЕРТА, яка здійснила дві судово-авторознавчі експертизи …

Г) КЛОПОТАННЯ ПРО ВИТРЕБУВАННЯ ДОДАТКОВИХ ДОКАЗІВ: ТАЛМУД, «ШУЛХАН АРУХ», «ТАНІЯ»…- релігійних джерел іудейської віри, на які посилався автор С.Кириченко у статтях, за які діюча влада хоче його засудити.

Д) КЛОПОТАННЯ ПРО ВИТРЕБУВАННЯ ДОДАТКОВИХ ДОКАЗІВ –бухгалтерських документів про рух коштів по оплаті за дві експертизи…

Про результати розгляду інших 4 чотирьох клопотань суддя ніякого рішення не оголошував, а призначив дату і час наступного судового засідання на 24.02.2011 року о 14.00 год..

Перед початком судового засідання 31.01.2011 року суддя Зубов О.С. кілька разів намагався обмежити кількість присутніх громадян, які прибули на судове засідання до кабінету 703. Біля 30-ти людей, після того, коли вони вже розмістилися в приміщенні розгляду судових справ, декілька разів разом із підсудним Кириченко С.О. виводили із приміщення. Потім намагалися запустити але меншу кількість, ніж бажало бути. Лише наполегливість і принциповість громадян вимусили суддю почати судовий розгляд справи.

Але знущання над людьми та учасниками процесу суддя Зубов О.С. цим не завершив. В процесі розгляду кримінальної справи, в порушення част.2 статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя Зубов О.С. так тихо оголошував про різні процесуальні дії, що більшість присутніх та підсудний не могли розібрати зміст проголошених суддею Зубовим О.С. слів.